Тит Квинций Фламинин

Фотографія Тит Квинций Фламинин (photo Titus Quinctius Flamininus)

Titus Quinctius Flamininus

Біографія

На Істмійські ігри в Коринті в 196 до н. е. Фламинин посеред бурхливих виразів наснаги проголосив «звільнення Греції» – грецьким містам було дано право жити за власними законами, вони були звільнені від постою військ і податків.

ФЛАМИНИН, ТИТ КВИНЦИЙ (Titus Quinctius Flamininus) (ок. 227-174 до н. е.), римський державний діяч, надовго визначив політику Риму щодо Греції. Фламинин походив з патриціанської родини, під час 2-ї Пунічної війни воював проти карфагенян, які вторглися в Італію на чолі з Ганнібалом (військовий трибун при Марці Клавдії Марцелле в 208 до н. е., пропретор в Таренте в Південній Італії в 205-204 до н. е..). Фламинину не було й 30 років, коли він був обраний консулом (198 до н. е..). Призначений командувати римськими військами у 2-й Македонської війни, Фламинин розбив Філіпа V у Киноскефал, в гористій місцевості на південному сході Фессалії і змусив царя вивести війська з Греції (197 до н. е..). На Істмійські ігри в Коринті в 196 до н. е. Фламинин посеред бурхливих виразів наснаги проголосив «звільнення Греції» – грецьким містам було дано право жити пособственным законами, вони були звільнені від постою військ і податків. За це багато грецькі міста проголосили Фламинина своїм спасителем і шанували його нарівні з богами. Залагодивши справи в Греції і забравши з собою италийцев, які потрапили в полон і були продані в рабство в Греції під час 2-ї Пунічної війни, Фламинин повернувся в Рим, щоб відсвяткувати тріумф (194 до н. е..). Незабаром у Греції знову стало неспокійно (193-192 до н. е..), тут з’явився Антіох III, цар Сирії, який почав схиляти грецькі міста до отпадению. Фламинина послали в Грецію як миротворця при римському командуючому, але справа все ж дійшла до війни, і Антіох був розбитий при Фермопілах (191 до н. е..). Фламинин був цензором (189 до н. е..) і брав участь у посольстві до царя Віфінії Прусию, яке своїми вимогами про видачу Ганнібала змусило старого полководця покінчити з собою (183 до н. е..).