Сігал Ісаак

Фотографія Сігал Ісаак (photo Isaak Sigal)

Isaak Sigal

  • День народження: 31.03.1927 року
  • Вік: 89 років
  • Громадянство: Україна

Біографія

Зав. відділом захисту атмосферного повітря від забруднення Інституту газу Національної академії наук України.

Сігал ісаак Якович (р. 31 березня 1927 р., Вінниця), зав. відділом захисту атмосферного повітря від забруднення Інституту газу Національної академії наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, академік Академії інженерних наук України.

І. Я. Сігал – відомий на Україні, в Росії і за їх межами вчений у галузі спалювання палива і захисту повітряного басейну від забруднення.

У 1960-х — 1970-х роках І. Я. Сігалом вперше в СРСР проведено дослідницькі роботи з вивчення утворення оксидів азоту в факелі, розроблені наукові основи утворення оксидів азоту в топкових процесах, створено новий напрямок і наукова школа, яка займається умовами освіти і методами спалювання палива в котлах електростанцій, промислових та опалювальних котлів зі зниженим утворенням оксидів азоту, а також методами термічного знешкодження промислових газових викидів в атмосферу.

Його монографія «Захист повітряного басейну при спалюванні палива», Л.: «Надра», 1977 р, 293 с, іее друге перероблене і доповнене видання, Л.: «Надра», 1988 р, 313 с, (тираж двох видань – 12 тисяч примірників) і основоположні статті за утворення оксидів азоту в журналах «Теплоенергетика», «Промислова енергетика», «Енергомашинобудування», «Газова промисловість» (Москва), «Екотехнології та енергозбереження» (Київ) та ін. відомі широкому колу фахівців.

Розроблені Сігалом І. Я. і його учнями методи і пальника зі зниженим утворенням оксидів азоту впроваджені більш ніж на 100 котлах електростанцій і на 900 потужних водогрійних і промислових котлах.

Спеціальні газові котли ТВГ (нині КВГ) та інші, продуктивністю 4…10 МВт, розроблені під його керівництвом, постачають тепло в житлові квартали з населенням 9 млн. жителів.

В останні роки ведеться комплекс робіт з модернізації водогрійних котлів ТЕЦ, потужністю 58…210 Мвт, дослідженню і впровадженню процесів спалювання біогазу в промислових котлах.

Під його керівництвом підготовлено і захищено 18 кандидатських дисертацій. І. Я Сігал автор понад 290 друкованих робіт, у тому числі 14 монографій, понад 60 авторських свідоцтв і патентів на винаходи (патенти України, Росії, Німеччини, США, Канади, Італії, Єгипту та ін).

І. Я. Сігал є членом секції комітету з державних премій України, членом вченої ради з присудження ступеня доктора технічних наук, членом редколегій 3 науково-технічних журналів, нагороджений багатьма медалями, в т. ч. медаллю ЮНЕСКО «Людина і біосфера 1975-1985 рр»., «Винахідник СРСР», 2 золотими, 1 срібною медалями ВДНГ СРСР, двічі – знаками «Подяку» Київської міськдержадміністрації.

Народився в 1927 році в р. Вінниці. Батько – інженер-електрик, мати – вчителька.

Закінчив Київський політехнічний інститут в 1948 р., інженер-теплотехнік. З 1949 р. працює в Інституті газу НАНУ, з 1961 р. – зав. відділом.

Захистив кандидатську (1958 р.), докторську (1971 р.) дисертації; з 1980 р. – професор.

У 1998 р. В. Я. Сігалу присвоєно почесне звання Заслужений діяч науки і техніки України.

1950..1960 рр. – методи перекладу на газ опалювальних котлів і печей. Подові пальники з прямою щілиною застосовані на 3000 парових і водогрійних котлах, методи переведення печей на газ застосовані на 500000 печах.

1960..1965 рр. – спеціальні газові водогрійні котли ТВГ (та їх модифікація КВГ) продуктивністю 4..10 МВт. В експлуатації 8500 котлів: теплопостачання кварталів міст України, Підмосков’я, Поволжя, Сибіру, Прибалтики.

1965..1980гг. – методи термічної очищення газових викидів в топках котлів, застосовані на 20 заводах.

1966..1990 рр. – механізм і методи зниження оксидів азоту в котлах. Пальники ступеневого спалювання та інші розробки застосовані на котлах електростанцій і великих котелень р. р. Києва, Москви, Львова, Казані, Сургута, Вільнюса, Риги, Софії та ін (всього понад 1000 котлів).

1991..2007 рр. – методи модернізації потужних водогрійних котлів, (Дарницька ТЕЦ, «Житомиртеплокоммуненерго»).

2000..2007 рр. – процеси і пальникові пристрої для спалювання біогазу в парових котлах (Бортнические очисні споруди, Київ р.; спиртові заводи р. Електрогорськ (Росія), Лужани (Україна).