Шалений Кінь

Фотографія Шалений Кінь (photo Crazy Horse)

Crazy Horse

  • Рік народження: 1842
  • Вік: 35 років
  • Місце народження: Південна Дакота, США
  • Дата смерті: 05.09.1877 року
  • Рік смерті: 1877
  • Громадянство: США

Біографія

Точно назвати рік народження Несамовитого Коня на даний момент не представляється можливим; різні джерела називають різні дати в проміжку між 1840-м і 1845-м. При народженні майбутнього вождя нарекли ‘Ча-О-Ха’ (Cha-O-Ha), що приблизно можна перевести як «В глушині’ або ‘Серед дерев’. Настільки незрозуміле ім’я повинно було символізувати єдність хлопчика з природою.

Шалений Кінь (Crazy Horse, 1840 – 5.09.1877) – вождь індіанців племені оглала-лакота. Керував бойовими діями проти федеральної армії США; брав участь у війнах за територію і зі зброєю в руках захищав право свого народу на життя у відповідності зі звичним їм укладом. Здався військам генерала Крука (General Crook) в 1877-му; вже в полоні був смертельно поранений одним з військових в таборі Кемп-Робінсон (Camp Robinson) на території сучасної Небраски. Донині вважається одним з найвідоміших і популярних індіанців в історії США.

Точно назвати рік народження Несамовитого Коня на даний момент не представляється можливим; різні джерела називають різні дати в проміжку між 1840-м і 1845-м. При народженні майбутнього вождя нарекли ‘Ча-О-Ха’ (Cha-O-Ha), що приблизно можна перевести як «В глушині’ або ‘Серед дерев’. Настільки незрозуміле ім’я повинно було символізувати єдність хлопчика з природою.

Батько Ча-О-Ха на момент народження сина був відомий в племені під ім’ям ‘Шалений Кінь’; згідно з деякими джерелами, своє ім’я він вручив синові вже після того, як той зумів показати себе дорослим і продемонструвати свою силу всьому племені.

Першим знаком великого майбутнього Несамовитого Коня стали його бачення; переслідувати індіанця вони стали незабаром після того, як на його очах загинув вождь Ведмідь-Завойовник (Conquering Bear). Батько – до того часу вже взяв собі нове ім’я, ‘Ваглула’ (Waglula, ‘Черв’як’) – вирушив разом з Конем на озеро Сільван-Лейк на терит

орії сучасної Південної Дакоти (Sylvan Lake, South Dakota). Удвох вони поринули у транс. Саме бачення дали Несамовитого Коня ту неймовірну силу і харизму, що так допомогли йому в майбутньому.

До початку 60-х років XIX століття Кінь вже завоював собі репутацію досить відомого воїна; нітрохи не менше лакота цінували його талант оповідача – особливо цінний з урахуванням того, що писемності індіанці тоді не знали. Шалений Кінь регулярно брав участь у міжплемінних війнах – лакота часто билися з кроу, шошонами, пауни, блэкфитами і арикара.

В 1864-му американські кавалеристи буквально розгромили північних шайеннов – цей епізод увійшов в історію під назвою «Різанина в Сенд-Крик’ (Sand Creek Massacre). Тоді лакота-оглав і миннеконжу об’єдналися, щоб протистояти американцям; Шалений Кінь бився в Битві під Ред-Баттс (Battle of Red Buttes), так і в подальшій битві біля мосту Плетт-Рівер (Platte River Bridge Station Battle). За свої видатні бійцівські якості Кінь був удостоєний звання вождя племені.

21-го грудня 1866-го Шалений Кінь і шість його воїнів (серед яких були як лакота, так і шайенны) заманили загін з 53 піхотинців і 27 кавалеристів в пастку. Кінь хитрістю зумів виманити солдатів із захищеної фортеці; поки він, його солдати і місцеві жінки відволікали американців, вождь шайеннов Маленький Вовк (Little Wolf) перекрив федералам шлях до відступу. 1000 індіанців знищили всіх американців; в історію цей епізод увійшов під назвою «різанина Феттермана’ (Fetterman Massacre) – по імені капітана Вільяма Феттермана (William Fetterman), який керував піхотинцями. За всю кампанію на Великих Рівнинах американська армія ніколи не отримувала такого нищівного удару.

17-го червня 1876-го Шалений Кінь і армія з 1500 лакота і шайеннов раптово атакували сили генерала Джорджа Крука (George Crook). Під початком у Крука тоді було в загальній складності 1000 піхотинців і кавалеристів і 300 союзних індіанців. Не можна сказати, що те, що трапилося зіткнення відрізнялося особливою кривавістю – жодна з сторін не зазнала особливо серйозних втрат; проте, саме із-за цієї битви війська Крука не встигли приєднатися до сил Джорджа Кастера (George A. Custer). Багато істориків схильні вважати, що саме тому Кастер і програв битву при Літтл-Бигхорн (Battle of the Little Bighorn). Роль Несамовитого Коня в битві при Літл-Бигхорн точно невідома; втім, свідки битви практично в один голос звеличують силу і відвагу Коня, називаючи його головним героєм битви.

10-го вересня 1876-го капітан Енсон Міллс (Anson Mills) і два кавалерійських батальйону захопили село миннеконжу. Шалений Кінь і його війська спробували відбити полонених – в першу чергу, вождя деревени, Старого Американського Коня (Old Man American Horse); на жаль, американці вбили заручника раніше, ніж лакота прийшли йому на допомогу.

8-го січня 1877-го воїни Несамовитого Коня дали свою останню велику битву – при Волф-Маунтін (Wolf Mountain). Індіанці порядком ослабли від голоду і холоду; зрештою, Кінь зрозумів, що перемогти йому не судилося, і вирішив здатися, щоб захистити своїх людей. Полонених відправили в Небраску, в Кемп-Робінсон. Саме там йому та іншим індіанським вождям – Псу (He Dog), Маленькому Велетня (Little Big Man) і Залізного Ворону (Iron Crow) належало офіційно здатися лейтенанту Вільяму Кларку (William P. Clark).

Історії про Шалений Коні до того часу лунали вже по всій країні – зрозуміло, настільки іменитий бранець не міг не привернути до себе уваги. Подібний інтерес до Коня, звичайно, не припав до вподоби іншим вождям лакота, здався білим задовго до цього – зразок Червоного Хмари (Red Cloud) і Плямистого Хвоста (Spotted Tail). Заздрісники почали поширювати чутки про те, що Шалений Кінь зовсім не збирається здаватися американцям, плануючи при першому зручному випадку повернутися до старого життя. В американський табір прибув генерал Крук – і практично відразу ж йому повідомили, що Кінь планує замах на його життя.

Така накрутка і без того неспокійних американських солдатів не могла не призвести до цілком закономірного фіналу. 5-го вересня 1877-го Шалений Кінь був убитий – передбачається, що після сварки з одним з охоронців, він спробував втекти з табору і отримав удар багнетом. Лікарі намагалися врятувати вождю життя, але не досягли успіху. Надалі тіло вождя було продемонстровано індіанським старших, а після – поховано в невстановленому і донині місці.