Роза Люксембург

Фотографія Роза Люксембург (photo Rosa Luxemburg)

Rosa Luxemburg

  • День народження: 05.03.1871 року
  • Вік: 47 років
  • Місце народження: Замосць, Польща
  • Дата смерті: 15.01.1919 року
  • Громадянство: Польща

Біографія

Діяч німецького, польського і міжнародного робітничого руху, один з керівників і теоретиків польської соціал-демократії, ліворадикального течії в німецькій соціал-демократії та 2-му Інтернаціоналі, один із засновників Комуністичної партії Німеччини. Народилася в буржуазної єврейської сім’ї. Вже в гімназії брала участь у нелегальній революційній роботі, примикаючи до партії В 1889 емігрувала до Швейцарії, в 1897 закінчила університет в Цюріху.

Вивчала марксистську літературу, брала участь у роботі гуртка польських політичних емігрантів, що поклав початок революційної соціал-демократії Польщі, вела боротьбу проти націоналізму Польської соціалістичної партії (ППС). У 1898 переїхала до Німеччини, де активно включилася в роботу німецької соціал-демократії, зайнявши позицію на її лівому фланзі. Була одним з рішучих противників ревизиониста Е. Бернштейна, вважаючи його погляди несумісні з перебуванням у партії. Визначаючи ревізіонізм як різновид дрібнобуржуазної реформістської ідеології, Люксембург протиставляла йому революційний марксизм. Активно виступала проти министериализма (мильеранизма) і опортуністичних компромісів з буржуазними партіями. У 1904 році, у зв’язку з розколом РСДРП, виступила з критикою більшовиків. В період Революції 1905-07 в Росії з багатьох питань стратегії і тактики революційної боротьби зблизилася з більшовиками. З ентузіазмом вітала революцію в Росії, вважаючи її подією огром

ного міжнародного значення. Люксембург брала участь у роботі 5-го з’їзду РСДРП (1907); де приєдналася до більшовиків і в оцінці ліберальної буржуазії як антиреволюційної сили, визнала селянство революційним класом. Спираючись на досвід революції в Росії, Люксембург спільно з іншими представниками революційного крила німецької соціал-демократії (К. Либкнехтом, К. Цеткін, Ф. Мерингом та ін) піддала гострою критиці «парламентський кретинізм» і демократичні ілюзії реформістів, виступала за всебічний розвиток позапарламентської боротьби мас, за включення в арсенал бойових засобів пролетаріату — масової політичного страйку. У грудні 1905 Р. нелегально попрямувала до Варшави, розгорнула активну революційну діяльність, була заарештована, але незабаром звільнена під заставу. У вересні 1906 повернулася до Німеччини, але й надалі зберігала зв’язки з польським робочим рухом, друкувалася в польської і російської соціал-демократичній пресі. На конгресі 2-го Интернац

ионала в Парижі (1900) виступила з доповіддю, в якій обгрунтувала необхідність енергійних міжнародних дій соціалістів проти мілітаризму, колоніальної політики імперіалістичних держав і небезпеки світової війни. На Штутгартському конгресі 2-го Інтернаціоналу (1907) Люксембург спільно з В. Леніним внесла поправки в резолюцію А. Бебеля з питання про ставлення до імперіалістичної війни і мілітаризму. У поправках, зокрема, вказувалося на необхідність використання, в разі виникнення війни, породжуваного нею кризи в цілях повалення панування буржуазії. За антимилитаристскую агітацію зазнавала переслідувань і репресій. В цілому провела у в’язницях близько 4 років (головним чином у період 1-ї світової війни).

Люксембург ще до війни зрозуміла справжню сутність каутскианства як різновиду опортунізму і виступила з викриттям центристського примиренческой політики керівників соціал-демократичної партії Німеччини щодо ревізіоністів. У той же час вона до Листопадової революції в Німеччині не бачила необхідності організаційного розриву з опортуністами, проти яких завжди вели ідейну боротьбу. З початку імперіалістичної війни 1914-18 Люксембург рішуче засудила шовіністичну політику соціал-демократичного керівництва, була одним із засновників і керівників «Союзу Спартака», автором багатьох видавалися антивоєнних листівок. Вона привітала Жовтневу соціалістичну революцію в Росії, проте виступила проти тактики більшовиків (рішення ними аграрного та національного питань, розпуск Установчих зборів та інші). Пізніше, Люксембург рішуче повернула до ленінізму, обстоюючи гасло диктатури пролетаріату і Рад у Німеччині. Люксембург була в числі засновників Комуністичної партії Німеччини (КПГ), На Установчому з’їзді КПГ (30 грудня 1918 р. — 1 січня 1919) зробила доповідь про програму партії. Після придушення Берлінського повстання в січні 1919 була по-звірячому вбита разом з К. Либкнехтом.