Рафаел Ишханян

Фотографія Рафаел Ишханян (photo Rafael Ishhanyan)

Rafael Ishhanyan

  • День народження: 09.03.1922 року
  • Вік: 73 року
  • Місце народження: Єреван, Вірменія
  • Рік смерті: 1995
  • Громадянство: Вірменія

Біографія

Вірменський бібліограф і політик, який також займався питаннями філології та історії.

У 1939 році закінчив середню школу імені М.До. Крупської (нині імені Н. Агбаляна) і поступив на факультет вірменської мови і літератури Єреванського державного університету. У 1940 році був призваний в Радянську армію, брав участь у Великій Вітчизняній війні. Після демобілізації в 1945 році продовжив навчання і закінчив Єреванський університет в 1949 році.

З 1947 по 1962 рр. працював у Публічній бібліотеці Вірменії (нині Національна бібліотека Вірменії). У 1954 р. заочно закінчив Московський бібліотечний інститут.

У 1962 р. захистив кандидатську дисертацію про репресованому в 1937 році вірменському письменника: «Аксель Бакунц: життя і питання творчості» і перейшов на роботу на кафедру вірменської мови в Єреванському державному університеті. В 1973 році захистив докторську дисертацію «Нарис історії мови нової вірменської літератури», у 1978 р. став професором.

З кінця 1970-х рр. публікував праці з історії Вірменії, де наводив різні аргументи на користь автохтонності вірмен на Вірменському нагір’ї і виключної давнину вірменського народу. В останній період свого життя брав активну участь у вірменському національному русі, особливо, в боротьбі за Нагірний Карабах[1]. Депутат Верховної Ради Вірменії (1990-1995 роки). З 1991 року також почесний директор Національної бібліотеки Вірменії.

Рафаел Ишханян опублікував 773 роботи, головним чином на вірменській мові, присвячені широкому колу питань — друкарству, збереженню і розвитку вірменської мови, походження і давньої історії вірменського народу, трагедії Нагірного Карабаху, історії так званої Третьої республіки, а також проблем науки, релігії та освіти, суспільного життя. Рафаел Ишханян був одним з авторів Вірменської радянської енциклопедії. У деяких галузях, наприклад, в історії книгодрукування, він був загальновизнаним авторитетом, але з іншого боку, деякі його роботи, наприклад по найдавнішої історії Вірменії,піддавалися критиці як у Вірменії, так і за її межами.

Рафаел Ишханян у своїх історичних працях наголошував на виключній давнину вірменського народу, стверджуючи, що вірмени жили на Вірменському нагір’я з IV тисячоліття до н.е., утворивши самостійну етнічну спільність відразу після розпаду праиндоевропейского мови, розмірковуючи далі про прямих контактах вірмен з шумерами та семітами і відносячи шумерів до «арменоидам»[2][3]. Для доказу своїх концепцій Ишханян користувався прийнятим у радянській літературі підходом, заключавшимся в тому, що критерієм етнічної приналежності є виключно мову, і питання про походження народу прирівнював до походження мови. Ишханян стверджував, що «Історію вірмен чи вірменського народу потрібно починати з часу появи вірменської мови, бо вірмени (або вірменський народ) і в давнину, і в середні віки, і в сьогоденні — це носії вірменської мови»[4][5].

Такі твердження Ишханяна робили вірмен єдиним у світі народом, зуміли зберегти без істотних змін свою мову протягом кількох тисячоліть, а також оголошували прийшлими народами всі неармянское населення Східної Туреччини, включаючи курдів. Закономірно, що цей напрямок робіт Ишханяна зустріло жорстку критику серед істориків і лінгвістів як у Вірменії, так і за її межами. Роботи Ишханяна в цьому напрямку критикували за відсутність належної доказової бази, за лінгвістичний та історичний дилетантизм, а також за явну політичну підоснову[1][6][7][8].

У зв’язку з критикою колег Рафаел Ишханян так і не зміг опублікувати свої праці в цьому напрямку в науковій літературі ні Вірменії, ні за її межами, тому неодноразово виступав з серією популярних статей і заміток, адресованих аудиторії, недостатньо знайомої з історичною наукою[4][9][10][11].

Тим не менш, завдяки, зокрема, зусиллям Ишханяна, концепції вірменської приналежності урартов продовжують розвиватися у Вірменії та вірменської діаспори.