Пінхас Лавон

Фотографія Пінхас Лавон (photo Pinhas Lavon)

Pinhas Lavon

  • Рік народження: 1904
  • Вік: 72 роки
  • Місце народження: Копичинці, Східна Галичина, Ізраїль
  • Рік смерті: 1976
  • Громадянство: Ізраїль

Біографія

Один з лідерів єврейського робітничого руху і ізраїльський державний діяч.

Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Підлітком примкнув до руху Ха-Шомер ха-цаир. З 1923 року очолював рух Гордония, одним із засновників якого він був.

У 1929 році Лавон переїхав в Ерец-Ісраель. У 1931 році група членів Гордон під його керівництвом відновила зруйнований під час арабських заворушень киббуц Хулда, де він і оселився.

Лавон розробив ідеологію очолюваного ним руху Гордония, а також програму просвітницької та політичної діяльності. Він відіграв провідну роль у перетворенні «Хевер ха-квуцот» чітко налагоджена об’єднання, визнаним представником якого став після його злиття в 1933 році з Гордонией. Лавон прагнув до об’єднання всього киббуцного руху. У 1938-39 рр. він був секретарем партії Мапай. У 1942 році був обраний виконавчий комітет Гистадрута, в 1949-51 рр. був його генеральним секретарем. При його допомозі Союз вчителів Ізраїлю був прийнятий в Гистадрут, а організації релігійних робочих — в його профспілкові рамки. Був також ініціатором проектів житлового будівництва Гистадрута для робітників.

У 1949-61 рр. — член Кнесета, в 1950-51 рр. — міністр сільського господарства в уряді Бен-Гуріона, в 1952-53 рр. — міністр без портфеля. У січні 1954 року в уряді Моше Шарета був призначений на пост міністра оборони.

Справа Лавонія

У липні 1954 року ізраїльська військова розвідка організувала в Єгипті диверсійну операцію «Сусанна», в ході якої 13 агентів були схоплені. Двоє з них покінчили життя самогубством, двоє були повішені поприговору єгипетського суду, двоє відпущені за браком доказів, а інші багато років просиділи у в’язниці.

В результаті цього провалу в Ізраїлі вибухнув величезний політичний скандал, який тривав багато років і отримав назву «Справа Лавонія» або «Ганебна справа» (Эсек біш). Начальник військової розвідки Біньямін Джіблі і міністр оборони Лавон звинувачували один одного у відповідальності за провал операції. Джіблі стверджував, що діяв за наказом Лавонія, а Лавон заперечував, кажучи, що наказу не було, і Джіблі діяв за його спиною. У підсумку Джіблі був звільнений 7 березня 1955 року і згодом призначений військовим аташе в Лондоні, а Лавон був змушений у лютому 1955 року піти у відставку.

У 1956 році Лавон повернувся на посаду генерального секретаря Гистадрута. У вересні 1960 року «справа Лавонія» знову виявилося в центрі уваги громадськості країни. Пінхас Лавон зажадав зняття з себе відповідальності за провал ізраїльської розвідки в Єгипті. Комісія, вивчивши відповідні документи, прийняла рішення про непричетність Лавонія. Бен-Гуріон, однак, відмовився визнати рішення комісії і на знак протесту подав у січні 1961 року у відставку. В результаті серйозних розбіжностей, ЦК Мапай прийняв рішення змістити Лавонія з поста генерального секретаря Гистадрута.

У 1964 році Бен-Гуріон знову зажадав судового розгляду «справи Лавонія», вважаючи це питанням першорядної важливості, проте в січні 1965 року керівництво Мапай відхилив цю вимогу. В результаті у відставку, на цей раз остаточну, пішов сам Давид Бен-Гуріон.