Олена Разуміхіна

Elena Razumihina

  • Рік народження: 1868
  • Вік: 51 рік
  • Місце народження: Херсонська губернія, Росія
  • Дата смерті: 06.05.1919 року
  • Рік смерті: 1919
  • Громадянство: Росія

Біографія

Активна учасниця монархічного руху в Києві, голова Олексіївського відділу Союзу російського народу (СРН).

Народилася в дворянській сім’ї в Херсонській губ., дочка генерал-лейтенанта. Освіту отримала в Полтавському інституті шляхетних дівчат, звідки на все життя винесла любов до агрономії, біології. Тривалий час у Києві складалася активним членом відділу Російського Товариства захисту тварин, а у себе на дачі розбила чудовий сад і город. Багато часу віддавала самоосвіти, цікавилася російською історією та літературою.

Вступивши в 1906 члени Київського РНР, взяла активну участь у монархічному русі, була делегатом 3-го з’їзду відділів СРН півдня Росії в Одесі 24 жов. — 1 листопада 1908 року, на якому головував гр. А. В. Коновницын. Наприкінці груд. 1907 була одним із засновників відділу СРН в Передмостової слобідки Києва, а 18 січ. 1909 за її ініціативою на Трухановому (Олексіївському) острові в Києві був організований Олексіївський відділ СРН (урочисте відкриття відбулося в неділю 25 січ.). Беззмінною головуючим відділу була Разуміхіна, а її товаришами складалися П. Сидоренко і Богойко (до складу Ради також входили А. Брик, А. Лиленко, Смирнов та ін). Відділ був названий «Олексіївським» на честь Цесаревича Олексія Миколайовича, він незабаром перетворився в одну з найбільш активних київських монархічних організацій, представники відділу брали участь у всіх значних міських акціях. Так, Разуміхіна брала участь у панахиді в 40-й день загибелі А. Ющинського, яка носила характер патріотичної маніфестації, була присутня на відкритті відділу СРН в с. Кошлани Київської губ. У 1911 Олексіївський відділ направив вітальну адресу Спадкоємцю Цесаревичу, а також і подарунок — малоросійський костюм, у відповідь відділу був Високо подарований портрет Цесаревича. З цієї нагоди 17 жовт. 1911 у приміщенні Комерційного клубу відбулося урочисте зібрання членів Олексіївського відділу, на якій з вітальними промовами виступили багато відомих право-монархічні діячі: ар-хім. Адріан (Демидович), свящ. Ф. Н. Синькевич, В. С. Голубєв та ін У виступах лунали заклики до єднання російських людей, багато говорилося про необхідність боротьби з инородческим засиллям, а один з ораторів рекомендував намагатися захопити в свої руки торгівлю і промисловість з метою позбавити інородців їх головної сили — капіталу. Подібні зібрання проходить регулярно, особливо урочисто в 1912 була отпразднована третя річниця заснування відділу. Разуміхіна була близька до Патріотичного товариства молоді «Двоголовий Орел», тісно спілкувалася з В. С. Голубєвим, о. Ф. Н. Синькевичем, А. Д. Ровінським та іншими активістами Товариства, підтримувала зв’язки з монархістами-чорносотенцями з інших патріотичних спілок та організацій (з В. Е. Розмитальским, В. Р. Храпалем та ін). Під час розколу РНР вона була послідовною прихильницею А. В. Дубровіна, що, втім, не заважало їй не погоджуватися з принципами і методами роботи деяких діячів з оточення вождя і організатора РНР. Разуміхіна брала участь у роботі З’їзду прихильників Дубровіна (5-й Всеросійський з’їзд Союзу Російського Народу в Москві 21 листоп. — 1 січ. 1911), фактично поклав початок основі Всеросійського Дубровинського Союзу Російського Народу (ВДСРН). 18 груд. 1913 Рада Київського Іскро-Кочубеевского залізничного відділу ВДСРН «за увагу до високо корисної патріотичної діяльності на благо Батьківщини і здійснення завдань Спілки» удостоїв Разумихину звання почесного члена відділу.

Революція принесла Razumihinoj не тільки моральні страждання, але хвороба — в 1918 р. вона перехворіла у важкій формі тиф. З к. січ. 1919, коли Київ захопили більшовики, почалися повальні обшуки і арешти. Неучасть Razumihinoj в громадянській війні не вберегло її від розправи. Активісти монархічних організацій, особливо ті з них, хто був хоч якось причетний до справи Бейліса, стали об’єктом особливої уваги київської ЧК. 30 кві. 1919 Разуміхіна була заарештована. При арешті у неї був проведений обшук і вилучені документи і фотографії, що свідчили про її участь в монархічному русі. Слідчий юридичного відділу Київської ГубЧК Манькин, який підвів під розстрільну статтю В. Е. Розмитальского і Віру Чеберяк, уважно розбирав кожний документ, особливо його цікавило ставлення Razumihinoj до ритуальних вбивств. Процедура слідства була формальністю, запевнення Razumihinoj, що вона «була хвора на тиф і все забула»; що «з 1911 р. не брала участь у цих справах»; що вважає «злочином боротися проти якого б то не було уряду», не могли нічого змінити, і 15 травня 1919 комісія Київської ГубЧК у складі Дегтяренко, Шуб, Угалова і Савчука постановила застосувати по відношенню до Razumihinoj вищу міру покарання, а наявне майно конфіскувати. Через чотири дні вона була розстріляна.

Серед документів, вилучених у Razumihinoj, було знайдено проголошення якогось Комітету, озаглавлене закликом «Російські люди». У ньому, зокрема, говорилося: «Важкий час переживає нині наша дорога батьківщина, Свята Русь, <…> злочинні сили ворогів наших, різного шаблону соціалісти, керовані різними паразитами, злочинно і зухвало поваливши з російського престолу Помазаника Божого Государя Імператора Миколи Олександровича, захопили владу в свої руки, зібрали навколо себе грабіжників і арештантів, озброїли їх і спрямували свій смертельний удар в бік тісного єднання російського народу і розірвали Святу Русь нашу багатостраждальну Батьківщину на безліч частин, які нині оголосили себе різними республіками на чолі з зрадниками російського народу, все це зробило до того могутній російський народ нині безсилим і безпорадним народом, на спині якого міцно засіли експлуататори-жиди, які займаються різного роду спекуляцією, шахрайством і брудної злочинної своєї комерцією, майже остаточно пограбували російський народ. <…> Багато вірні сини Святої Русі відкрито виступили на захист своїх Святинь, але тут же полягли смертю мучеників, багато терпіли муки та знущання у тюрмах… Сам наш Государ Імператор Микола Олександрович, добрий батько свого рідного російського народу зі своєю сім’єю нудився у в’язниці, терпляче переносячи образи проклятих арештантів-червоногвардійців і ними ж тому кілька тижнів по-звірячому вбито, безвинна кров страждальця землі руської… Недалеко той час, коли червоні закривавлені в російську невинну кров ганчірки будуть зірвані і всюди будуть майоріти триколірні прапори. Віра православна буде врятована від наруги. Російський цар ласкаво голубить свій рідний народ і Свята Русь знову буде Великої і неподільної. Але, щоб це зробити потрібні великі жертви. Російська молодь об’єдналася в бойову організацію, яка ставить бойовим завданням: «Своєю кров’ю купити благо і могутність Святої Русі…» Важко сказати мала Разуміхіна ставлення до цієї організації, але, без сумніву, такі думки і заклики були їй близькі.