Меєр Трилиссер

Фотографія Меєр Трилиссер (photo Meer Trilisser)

Meer Trilisser

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Радянський державний діяч, один з керівників радянських спецслужб.

    Син астраханського шевця, закінчив закінчив Астраханське міське училище, в 1900 поїхав в Одесу поступати в університет, там у 1901 вступив в РСДРП, брав участь у першій російській революції 1905 року, був членом військового комітету Петербурзької, потім фінляндської організації РСДРП, сприяв втечі з гауптвахти міста Виборга групи військовослужбовців, заарештованих за бунт, вів революційну пропаганду. У листопаді 1906 виступав на Таммерфорсской конференції військових і бойових організацій РСДРП. У 1907 році був заарештований поліцією. По справі Фінляндської військової організації РСДРП(б) у вересні 1909 року Петербурзьким військово-окружним судом засуджений до 8 років каторги і засланий в Сибір.

    Після лютневої революції 1917 звільнений переїжджає в Іркутськ, де працює редактором соціал-демократичної газети, а в жовтні 1917 стає членом Центрального виконкому рад Сибіру, керуючим справами Сибірського РНК, членом сибірської ЧК і членом Військово-Революционого комітету Сибіру та Забайкалля. У цій якості він організував боротьбу з контрреволюцією в Сибіру.

    Під час японської окупації Трилиссер залишився на нелегальній роботі в Благовєщенську і організував на Далекому Сході систему розвідки та конспіративного зв’язку більшовиків, створив велику агентурну мережу і постачав до Москви інформацією про дії та плани японців і білогвардійців. Після відходу японців Трилиссер став секретарем Амурського обкому РКП(б), головою Амурського обласного ревкому і редактором газети «Амурська правда». Після утворення в 1921 р. Далекосхідної радянської республіки його призначили комісаром ДВР в Амурській області і членом Госполитохраны ДВР.

    У лютому 1921 Трилиссер брав участь у роботі Х з’їзду РКП(б) в Москві, і Фелікс Дзержинський запропонував йому працювати в центральному апараті ВЧК, щоб налагодити систему закордонну розвідки. Трилиссер погодився і вступив в закордонную частина Іноземного відділу, з грудня 1921 — помічником начальника ІНО ВЧК, одночасно був завідувачем відділу Далекосхідного Виконкому Комінтерну, вів роботу по експорту революції в Монголію, Китай і суміжні країни. У травні 1922 Трилиссер призначений начальником Іноземного відділу ГПУ замість С. Могильовського (другого начальника ІНО ГПУ), посланого на Кавказ.

    На цьому терені Мейер Трилиссер організував всю систему зовнішньої (закордонну) розвідки ВЧК-ГПУ, налагодив роботу резидентур і підібрав кадри радянської розвідки, в число яких увійшли: С. Шпигельглас, Я. Минскер, А. Нейман, С. Вележев, А. Мюллер, Я. Блюмкін, В. Райса, С. Гінзбург, Р. Агабеков, М. Аксельрод, В. Герт, Л. Маневич, А. Розенгольц, Л. Л. Фельдбин, З. Нестерович, Е. Гольденштейн, М. Гольдберг та інші чекісти.

    Головною метою зовнішньої розвідки ВЧК Мейер Трилиссер поставив виявлення знаходження, намірів і дій антирадянських і шпигунських організацій, що базуються за межами СРСР та протидія їх діяльності. У кожному посольстві, представництві та торгпредстве були організовані резидентури, їх працівникам була надана свобода вербування агентів,а резиденти мали право включати їх в агентурну мережу без узгодження з керівництвом у Москві. Штати співробітників закордонну розвідки зросли до 70 одиниць, і їх обізнаність про наміри ворогів вражає уяву: так, під час підготовки Б. Савінковим і Р. Эльвергреном замаху на членів радянської делегації на конферениии в Генуї (організованого англійською шпифоном Сіднеєм Рейлі на гроші емігрантського Торгово-промислового комітету), Трилиссер читав їх листування і знав не тільки про наміри терористів, але і де і які пістолети вони придбали. При цьому Трилиссер не був кабінетним працівником, а особисто їздив за кордон, де влаштовував резидентури і тримав безпосередні контакти зі своїми агентами ГПУ.

    Для поліпшення ефективності розвідки в 1923 році було організовано межведомст венне Особливе бюро ГПУ по дезінформації — «в цілях систематизації роботи по введенню в оману іноземних держав про внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, а також про стан Збройних Сил і заходах по обороні Республіки». Це бюро займалося дезінформацією ворогів радянської влади і формуванням у них невірних уявлень і намірів, які сприяють успішній боротьбі з ними, та в подальшому мав головну роль у таких великих операціях ГПУ, як «Трест», «Синдикат», та інших. Пізніше діяльність цього бюро мала важливе значення при залученні німецького керівництва і Вермахту в згубну авантюру «Бліцкриг».

    У 1925 році Дзержинський (за сумісництвом тоді і голова ВРНГ СРСР) поставив перед ІНО ГПУ завдання отримання економічної і науково-технічної інформації про досягнення буржуазних країн, і в 1926 році в ІНО ОГПУ було організовано спеціальне відділення науково-технічної розвідки, керувати яким був призначений слюсар-чекіст Абрам Аронович Слуцький, швидко налагодив постачання радянської промисловості численними інформацією та зразками необхідної їй технічної і військової продукції (авіа — і радіотехніки, автомоторов, хімічних технологій).

    Дзержинський високо цінував роботу Тріліссер, і в 1926 році його призначили заступником начальника ОГПУ, а в лютому 1928 — уповноваженим ОГПУ при РНК СРСР, при цьому Трилиссер продовжував працювати у зовнішній розвідці, постійно покращуючи і розширюючи її діяльність, чисельність апарату ІНО досягла 122 співробітників, 62 з яких перебували в зарубіжних резидентурах. Очолює зовнішню розвідку до жовтня 1929 року.

    Діяльність Тріліссер в розвідці була припинена почалася боротьба з троцькізмом: після серії провалів та зрад у закордонних резидентурах, у грудні 1930 року В. Сталін викликав Тріліссер до себе і доручив йому «посилити роботу органів нашої робітничо-селянської партії». Трилиссер заперечувати не став, і перейшов на посаду заступника наркома Робітничо-Селянської Інспекції, з 1934 — член Комісії радянського контролю при РНК СРСР, 1935 за ним залишився тільки посаду секретаря Виконкому Комінтерну, де він курирував роботу спецслужб.

    У 1938 році Трилиссер був репресований.