Максим Сабуров

Фотографія Максим Сабуров (photo Maxim Saburov)

Maxim Saburov

  • День народження: 07.02.1900 року
  • Вік: 77 років
  • Дата смерті: 24.03.1977 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Член партії з 1920 р., член ЦК у 1952-1961 рр., член Президії ЦК 16.10.52—29.06.57 рр. Народився р. Дружківка Донецької області. Російська.

Державний діяч. Син робітника. Освіту отримав в Комуністичному університеті імені Я. М. Свердлова (1926), Московському механіко-машинобудівному інституті імені М.Е. Баумана (1933). З 1913 працював на залізниці, батраком, «хлопчиком» у магазині. У 1915-20 чорнороб, токар на металургійних заводах. У 1920 вступив у РКП(б). З 1921 відповідальний секретар районного профсекретариата, секретар Бахмутського повітового комітету РКСМ, секретар Костянтинівського райкому РКСМ. У 1926-28 пропагандист ЦК ВКП(б) у Донбасі. З 1933 зав. технологічним бюро на заводі (Москва). У тому ж році переведений на Новокраматорський машинобудівний завод, де за 4 роки пройшов шлях від зав. інструментальним відділом до головного технолога. У 1937-38 головний інженер Главку важкого машинобудування Наркомату машинобудування СРСР. У 1938-40 нач. сектору машинобудування Держплану СРСР, з 1940 1-й заст. перед., а в 10.3.1941 — груд. 1942 перед. Держплану, одночасно в березні 1941 — травні 1944 заст. перед. РНК СРСР. Під час Великої Вітчизняної війни вів велику роботу по евакуації промисловості, планування нового промислового будівництва, використання ресурсів Уралу, Сибіру, Далекого Сходу. У 1944 році потрапив у немилість і знижений до посади 1-го заст. перед., а в 1946 -до заст. перед. Держплану. У 1947-58 депутат Верховної Ради СРСР. 8.2.1947 С. став заст. перед. Ради міністрів СРСР, а 5.3.1949 знову очолив Держплан СРСР. У 1952-61 член ЦК КПРС. З 26.10.1952 член Президії ЦК КПРС. Після смерті В. В. Сталіна С. не потрапив у число її «спадкоємців» і 5.3.1953 втратив свої високі посади, отримавши «розрада» Міністерство машинобудування СРСР. Однак на цьому його кар’єра не закінчилася, і він знову потрапив «в обойму», ставши в третій раз перед. Держплану (29.6.1953 — 25.5.1955) і заст. перед. Радміну (7.12.1953 — 28.2.1955), а 28.2.1955 — 1-м заст. перед. Одночасно в травні 1955 -груд. 1956 очолював Державну економічну комісію Ради міністрів СРСР з поточного планування народного господарства. У 1956-57 Ст. зблизився з «антипартійною групою» Р. М. Маленкова, Л. М. Кагановича, В. М. Молотова, прагнули до відмови від прийнятої Н.С. Хрущовим політики десталінізації країни. Підтримав їх на засіданні Президії ЦК, коли більшість його членів виступили проти Хрущова. 29.6.1957 за приналежність до «антипартійною групою» виведений зі складу Президії ЦК КПРС, а 5.7.1957 знятий з поста 1-го заст. перед. Ради міністрів СРСР. У 1957-58 заст. перед. Державного комітету Ради міністрів СРСР по зовнішніх економічних зв’язках. У 1958-66 директор заводів у Сизрані. З 1966 р. на пенсії.