Крістал Істмен

Фотографія Крістал Істмен (photo Crystal Eastman)

Crystal Eastman

  • День народження: 25.06.1881 року
  • Вік: 47 років
  • Місце народження: Мальборо , Массачусетс , США
  • Дата смерті: 08.07.1928 року
  • Громадянство: США

Біографія

Американський адвокат, журналістка, феміністка, соціалістка і антимилитаристка. Вона була одним з лідерів боротьби за надання жінкам виборчого права, одним з редакторів журналу ‘The Ліберейтор’ і однією з засновниць міжнародної Жіночої ліги за мир і свободу (women’s International League for Peace and Freedom).

Крістал Істмен народилася 25 червня 1881 року в Мальборо, штат Массачусетс (Marlborough, Massachusetts). Її батьки належали до духовенства конгрегаціоналістської церкви і разом служили пасторами церкви Томаса К. Бичера (Thomas K. Beecher) поблизу Ельміри, штат Нью-Йорк (Elmira, New York). У 1889-му її мати стала однією з перших американок, висвячених у протестантські священики. Її батьки дружили з письменником Марком Твеном (Mark Twain), і юна Крістал теж з ним познайомилася. Журналіст, письменник і політичний активіст Макс Істмен (Max Eastman) був її братом, і протягом усього життя вони підтримували дуже тісні стосунки.

У 1903 році Крістал закінчила коледж Вассар (Vassar College), а в 1904-му захистила ступінь магістра соціології у Колумбійському Університеті (Columbia University). Потім у 1907-му вона отримала ступінь у галузі права в Юридичній школі Нью-Йоркського Університету (New York University Law School) з другим результатом на курсі.

Соціальний реформатор і редактор журналу Підлогу Келогг (Paul Kellogg) запропонував Крістал її першу роботу – вивчати умови праці для ‘The Pi

ttsburgh Survey’, — оплачену фондом Russell Sage Foundation’. Її доповідь ‘Work Accidents and the Law’ (букв. ‘Нещасні випадки на виробництві і закон», 1910) став класикою, і в результаті з’явився перший закон про компенсаційні виплати потерпілим на виробництві працівникам, який Істмен розробила, коли служила в комісії штату Нью-Йорк. Вона продовжила кампанію за безпеку і гігієну праці, працюючи в якості дослідника в Комісії США з трудових відносин при адміністрації президента Вудро Вільсона (Woodrow Wilson).

Один час Крістал Істмен називали найбільш небезпечною жінкою Америки, за її ідеалізм у відносно вільної любові і відвертий характер. Під час короткого шлюбу з Уолласом Дж. Бенедиктом (Wallace J. Benedict), який закінчився розлученням, Істмен жила в Мілуокі (Wallace J. Benedict) і керувала у Вісконсині (Wisconsin) невдалої на той момент (йшов 1912 рік) спробою домогтися виборчого права для жінок. Коли в 1913-му вона повернулася на схід, вона приєдналася до Еліс Пол (Alice Paul), Люсі Бернс (Lucy Burns) та іншими в організації того, що стало Національної жіночої партією (National woman’s Party).

Під час Першої світової війни Істмен стала одним із засновників Жіночої мирної партії (woman’s Peace Party) і була президентом нью-йоркського відділення. У 1921 році партія була перейменована в міжнародну Жіночу ліги за мир і свободу, яка й донині залишається найстарішою в світі діючої жіночої мирної організацією. Істмен також була виконавчим директором Американського союзу проти мілітаризму (American Union Against Militarism) і брала участь у створенні Національного бюро громадянських свобод (National Civil Liberties Bureau), яке пізніше перетворилося в Американський союз громадянських свобод (American Civil Liberties Union).

У 1916-му Крістал вийшла заміж за британського редактора і антимилитариста Уолтера Фуллера (Walter Fuller). У них народилися двоє дітей, син і дочка. До кінця війни подружня пара працювала разом, а потім Фуллер повернувся в Англію (England), щоб знайти роботу. У 1917-му Істмен разом з братом Максом заснувала журнал «The Ліберейтор’, присвячений політиці, мистецтва і літератури, і була директором до 1921года. У 1919-му вона організувала Перший конгрес феміністок (First Feminist Congress).

Вона курсувала між Лондоном (London), де залишився її чоловік, і Нью-Йорком, де роботодавці внесли Істмен в чорні списки за час панував у 1919-1920 роках страху перед загрозою більшовизму. У 20-х її єдиною оплачуваною роботою стала колонка оглядача в феміністських журналах.

Крістал Істмен померла 8 липня 1928 року від запального захворювання нирок. В 2000 році її ім’я було увічнено в Національному Залі Слави Жінок (National women’s Hall of Fame) в Сенека-Фоллз, штат Нью-Йорк (Seneca Falls, New York).

Істмен вважається одним з тих лідерів громадських рухів в Сполучених Штатах америки (United States), яким нащадки приділили найменше уваги, бо хоч вона й брала участь у створенні новаторських законів і політичної організації, яка функціонувала довго і успішно, сама вона зникла з людської пам’яті більш ніж на півстоліття. А коли вона померла, редактор ‘The Nation’ писав про Істмен, що для тисяч людей вона стала символом того, ким тільки може бути вільна жінка.