Корделл Халл

Фотографія Корделл Халл (photo Cordell Hull)

Cordell Hull

  • День народження: 02.10.1871 року
  • Вік: 83 роки
  • Місце народження: Теннесі
  • Дата смерті: 23.07.1955 року
  • Громадянство: США

Біографія

Американський державний діяч, політик і дипломат, лауреат Нобелівської премії миру 1946 за заслуги щодо зміцнення миру в Західній півкулі, розвитку світової торгівлі і, головне, – енергійну роль у створенні ООН.

Народився 2 жовтня 1871 в штаті Теннесі в сім’ї фермера і торговця залізними товарами. Він єдиний з 5 синів проявив інтерес до навчання. У 1891 отримав ступінь бакалавра юриспруденції в Камберлендском університеті. Почав юридичну практику, але, будучи активним учасником політичних кампаній ще зі студентських років, вирішив зробити кар’єру в політиці. У 1893-1897 обраний членом палати представників штату Теннессі, залишивши політику лише на час служби в армії під час Іспано-американської війни. У 1903-1907 отримав посаду судді в П’ятому окрузі штату Теннесі.

Набута нею громадська популярність дозволила йому перемогти на виборах у конгрес США від четвертого округу Теннесі, де він засідав (з перервою на один строк) у загальній складності з 1907 по 1931.

У Конгресі співпрацював з блоком Вудро Вільсона. Послужний список Халла поповнився такими посадами, як член впливового бюджетного комітету (протягом 18 років), лідера руху за низькі тарифи, автора першого Федерального прибуткового закону (1913), Закону про спадкування(1916) та ін Після вступу США в Першу світову війну, він розробляв фінансове законодавство воєнного часу, а в 1919 готував закон про «позику перемоги», який дозволяв виплатити національний борг. Став загальновизнаним експертом з комерційної та фіскальній політиці.

Очолював американську делегацію на економічній і фінансовій конференції у Лондоні в липні 1933 – заході, який зазнав невдачі через тривали наслідків світової економічної кризи 1929. У листопаді того ж року на чолі американської делегації на сьомий панамериканської конференції у Монтевідео він домігся великих успіхів, заклавши основи тієї політики добросусідства 21 американської держави, що призвела до дипломатичних успіхів на наступних великих міжнародних зустрічах: Міжамериканській конференції з підтримання миру в Буенос-Айресі (1936), восьмий Панамериканської конференції в Лімі (1938), другій зустрічі міністрів закордонних справ Американських республік у Гавані (1940).

У 1931 Халл був знову обраний у Конгрес, однак у 1933 відмовився від депутатського мандата з-за призначення на посаду державного секретаря США у команді президента Франкліна Рузвельта. Залишався на цій посаді рекордна за тривалістю час – аж до відставки з причини слабкого здоров’я в 1944. В якості держсекретаря брав участь у підготовці та проведенні ключових військових конференцій «великої трійки» (СРСР, США і Великобританії). Був прихильником максимальної допомоги союзникам і одним з архітекторів політики міжпартійного співробітництва в США.

Одним з напрямків підтримуваного Халлом ідеалістичного зовнішньополітичного курсу Рузвельта було зниження торговельних бар’єрів. Він зіграв важливу роль в ухваленні Закону про торгових угодах в 1934 році. Халл вірив, що розвиток торгівлі здатне знизити міжнародну напруженість і згодом використав тарифну політику в якості інструменту примусу: після гітлерівської окупації Чехословаччини додатковими митами були обкладені німецькі товари, а в 1939, після японського вторгнення в Китай, США розірвали торгову угоду з Японією.

Заклопотаний проблемою загрози міжнародній стабільності з боку диктаторських режимів у Європі, він з 1936 виступав адвокатом роззброєння, ратуючи за встановлення системи колективної безпеки. Підтримував політику невійськової допомоги західних демократичних країн, засуджував агресію Японії в Індо-Китаї, закликав посилити пильність на американських військових базах задовго до нападу на Перл-Харбор. В останні роки Другої світової війни свої головні зусилля зосередив на підготовці установчих документів для міжнародної організації, здатної підтримувати мир і володіє достатньою міжнародної правової, економічної та військовою потугою для приведення своїх рішень до виконання. Після своєї відставки з поста держсекретаря очолив американську делегацію на установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. За це він удостоївся Нобелівської премії 1946. Згодом його часто називали «батьком Організації Об’єднаних Націй».

Праці: The Memoirs of Cordell Hull. 2 vols. London, Hodder & Stoughton, 1948.