Катерина Кускова

Фотографія Катерина Кускова (photo Ecaterina Kuskova)

Ecaterina Kuskova

  • Рік народження: 1869
  • Вік: 89 років
  • Дата смерті: 22.12.1958 року
  • Рік смерті: 1958
  • Громадянство: Росія

Біографія

Кускова Катерина Дмитрівна (Прокопович) (1869, Уфа-22 груд. 1958, Женева). Батько — учитель гімназії, потім акцизний чиновник (в 1881 році залишив сім’ю, в 1884 застрелився), мати незадовго до закінчення Кусковий гімназії померла. У 16 років Кускова вийшла заміж за 32-річного вчителя В. П. Ювеналиева. Займаючись самоосвітою, Кускова вступила в молодіжний народнич. гурток: 1888 з чоловіком відвідали в Саратові Н.Р. Чернишевського (його хворобливий вигляд справив на Кускова важке враження). У 1889 її чоловік помер від туберкульозу..

За участь у народнич. гуртках була вислана в Н. Новгород, де познайомилася з С. Н. Прокоповичем і стала його дружиною. У 1896 після заслання емігрувала і в 1897 вступила в «Союз російських с-д. за кордоном»; стояла на позиціях бернштейнианцев.

В 1899 році, за словами Кусковий, для «Зручності» у спорах про характер робітничого руху і завданнях народжуваної с.-д. орг-ції написала «Короткий виклад поглядів», нарис, зроблений поспіхом і не для друку«бумажонка»), де висловила думку про те, що марксизм нетерпимий, заперечує, примітивний поступиться місце марксизму демократичному і становище партії в про-ве різко зміниться.

У середовищі ортодоксальних с.-д. цей документ, названий (без відома автора) А. В. Ульянової-Єлізарової «Кредо» у листі до в. І. Леніну, тлумачився як програма «економістів». Ленін в Минусинской ссылке склав від імені 17 засланців «Протест зростав. с.-д.». Туруханская колонія на чолі з Ю. О. Мартовим винесла резолюцію про приєднання до «Протесту». «Протест» підтримала також колонія засланців с.-д. р. Орлова Вятської губ. На поч. 1900 Р. В. Плеханов перевидав «Протест» у збірнику проти «економістів»- «Vademecum» («Путівник»). Ортодокси марксизму вели запеклу боротьбу з «економізмом» і звинуватили Кускову в тому, що вона підвела під нього «теоретич. фундамент». Кускова, порвавши з с.-д., разом з Прокоповичем увійшла в «Союз Визволення».

У період Рев-ції 1905-07 Кускова стала одним з видних товариств. діячів. На 1-му з’їзді кадетів (окт. 1905) заочно обраний до складу ЦК. але від вступу в партію відмовилася. Захопилася масонством. Разом з Прокоповичем і ВЯ. Богучарским видавала еженед. ж. «Без заголовка» (у січні — травні 1906 вийшло 16 номерів), де вела внутр. огляд і проголосила себе ідейним прихильником зх.-європ. «критич. соціалізму». Активно брала участь у створенні і роботі кооперації. Цілі та ідеали кооп. руху робочого класу виклала в роботі «Сон під перше травня (казка-правда)», що вийшла в легальних і нелегальних виданнях. Брала участь у русі за дружин. рівноправність. У період думської боротьби за мін-во «товариств, довіри» на квартирі Кусковий в Москві в кві. 1916 відбулися збори представників ліберальних партій, які обговорювали склад майбутнього Часу. пр-ва.

Після Лют. рев-ції 1917 діяльність Кусковий зосередилася в кооп. рух. Встановилася зв’язок з А. Ф. Керенським, до-раю зміцніла, коли в липні під Час. пр-під увійшов Прокопович. З кві. Кускова почала видавати в Москві щоденну «демокр. і соц. газету» «Влада Народу». Газета ставила завдання: «в області політичної — зміцнення демокр. республіки, проведення ідей народовладдя в свідомості широких мас населення: в області соціальної — захист інтересів трудящих класів та об’єднання трудових мас на творчість. роботі перетворення всього госп. ладу на засадах соціалізму» («Влада Народу», 1917, 28 кві., № 1). Особлива увага в ній приділялася питанням кооп. рухи. В газеті виступали А. М. Винавер, С. П. Мельгунов, А. Н. Потресов, С. М. Прокопович, Б. Н. Савінков (Ропшин), Н.В. Чайковський, А. В. Чаянов та ін Кускова вела відділ внутр. життя, її огляди друкувалися під загальним назв «Щоденник» а з липня (частіше) — «Петрогр. листи». Кускова висловлювала тривогу з приводу многочисл. мітингів, зборів, дискусій, к-рие переповнювали созидат. роботу. Вона закликала представників усіх зборів ввести в русло говорильний потік)» та надати ділову допомогу Керенскому, бо політ, становище в країні «Ускладнюється і погіршується» (там же, 29 кві.). Більшовиків-ленінців вона ототожнювала зі баламутами. «…Ленін — шкідливий. Ленін діє на несвідомі голови. Ленін вносить сумбур і розкладання в армію. Ленін запрошує до захоплень — Леніних в Росії багато безліч. Ленін — це безвідповідальна демагогія. Ленін — це в кращому випадку утопіст, не відчуває під ногами ґрунт… З ленинством, тобто зі стихією, не знає землі, треба боротися переконанням… Треба боротися закликами мас до практичної роботи» (там же, 7 травня). Після Липневих подій у передовій статті Кускова стверджувала: «Зрадник Ленін чи ні, це справа не змінює ні на йоту. Вся його політика є політика зради. Вся його політика — кинджал у спину не тільки армії, але і рев-ції» (там же. 7 липня).

Кускова вважала, що тільки після перемоги над зовнішніх. ворогом можна здійснити поступовий перехід до соціалізму через капіталізм і через «виховання в народі абсолютно нових звичок, нових навичок у госп. і культурного життя», бо «соціалізм, насаджений на безплідному грунті, не тільки не привьется до нас, але знищить той капіталізм, через до-рий ми неминуче повинні пройти» (там же, 25 липня). Кускова стверджувала, що необхідно згуртування всіх демокр. сил, подолання межпарт. чвар. Вона закликала соціалістів і кадетів «залишити позаду старі помилки» і протягнути один одному руки» (там же, 29 липня). Кускова дорікала кадетів, к-рие в липні «втекли» з Брешемо. пр-ва і тим послабила демократію. Після невдалої спроби «бунтівного головнокомандувача» закликала кадетів повернутися в коаліцію, оскільки «корниловщина — протистоїть демократії», а «рев-ція — диктатура односторонніх сил -завжди вразлива і завжди стоїть на глиняних ногах». Доводила, що «переможці шари буржуазії так само будуть безсилі в Росії без коаліції з демократією, як безсилі соціалісти без коаліції з імущими класами» (там само, 31 сер).

12 вер. виступила на Чрезв. Всерос. кооп. з’їзді: «Вчора Хинчук говорив, що коаліція зжила себе і її потрібно замінити комуною. Це не правда Коаліцію ми не тільки не пережили, ми її ще й не нюхали. Фактично всі шість місяців з дня перевороту ми живемо в комуні. Брешемо. пр-під являло нуль. У провінції в нескінченних рев. к-тах, які захопили в свої руки владу, був відсутній всякий натяк на коаліцію. Влада рев. органів підпорядковувала собі всі… Доводиться говорити не про осіб, а про принцип влади, до-раю обов’язково повинна розташовувати початком примусу. Безвладдя привело нас до корниловщине.

Корніловський заколот народил по всій країні величезна к-ть к-тів порятунку. Чим вони займаються? Зміщенням комісарів, орг-єю безвладдя… Рев. влада центру бореться з рев. владою на місцях!.. Ми нарешті побачимо, що армія залишиться без хліба, війська хлинуть в тил і солдати з гвинтівками в руках прийдуть добувати собі в селі їжу, влаштувавши для цього братовбивчу війну.

Народ, змучений анархією, мріє про порядку. Кооператори не тільки повинні підтримати центральну владу, але і почати боротьбу за незалежність і стійкість влади на місцях. Ми повинні боротися проти тих Рад РД, к-рие вироджуються в комуни і над до-якими ґрунтується герм. штик, так що не розбереш, де кінчається російська комунар, і де починається німецький шпигун» (там же, 13 сент.).

На Демокр. нараді (сент.) Кускова як «наиб. впливова представниця» увійшла в число 18 делегатів від кооператорів у члени Всерос. Ради Зростав. Республіки (Передпарламенту). На засіданні Ради Республіки 10 жовт. вона виступила від імені кооп. групи. Кускова підкреслювала, що в основі кооп. руху лежить прагнення затвердити лад соц. типу В той же час кооперація стоїть на оборонч. позиціях, оскільки мова йде про захист Росії. Відзначаючи роль кооперації в госп. життя, стверджувала що якщо голод і розруха прийшли тільки на початку 4-го року війни, то цим Росія значить, ступеня» зобов’язана мільйонам кооператорів, к-рие своєю працею підтримували економіку (див.: «Мова, 1917, 13 жовт.). Кускова підтримала Н.В. Чайковського, який стверджував, що «проведення соціально-рев. перетворень у всьому їх обсязі під час війни є злочин». Кускова попереджала, що «ніяка сильна влада не може бути до тих пір, поки влада не буде знати, на кого вона спирається і хто її підтримує. До великого нашого нещастя, цієї підтримки у влади поки немає» (там же). Вона вимагала від Часу. пр-ва вирішить. дій і закликала Передпарламент «залишити декларації», враховувати «несвідомість і неорганізованість мас», к-рие «шалено втомилися від того, що робимо ми, їх інтелігентні вожді», закликала «намітити ті точки єднання, до-рие дійсно забезпечили б оборону країни», і намітити їх «в найближчі дні і годинники».

Під час Окт. вооруж. відновл. Кускова робила все, щоб допомогти обложеним в Зимовому палаці міністрам і організувати підтримку Брешемо. пр-ву. Після перемоги Жовтня Кускова, проживаючи в Москві, не приєдналася до жодної з воюючих сторін, вбачаючи своє завдання в тому, щоб запобігти граждою. війну. Але видавалися нею газ. «Влада Народу» і газ. «Право Народу», де вона була членом редакції, перебували у непримиренній опозиції до більшовиків.

Влітку 1918. коли Сов. влада закрила всю опозиції п. друк, Кускова позбулася можливості політ. впливу. Під час Граждою. війни «нинистка»- «ні Ленін, ні Колчак». Але була в числі перших з небольшевист. табору, хто пішов на співпрацю з Сов. владою. У 1921 Кускова — активний діяч «Всерос. к-ту допомоги голодуючим» («Помгола»). У 1922 вислана за кордон. Проживала у Празі, потім у Женеві, співпрацювала у емігрант, друку.