Карлос Пенья Ромуло

Фотографія Карлос Пенья Ромуло (photo Carlos Penia Romulo)

Carlos Penia Romulo

  • День народження: 14.01.1901 року
  • Вік: 84 роки
  • Місце народження: Манілі, Філіппіни
  • Дата смерті: 15.12.1985 року
  • Громадянство: Філіппіни

Біографія

Навчався у столичній середній школі, Філіппінському університеті в Манілі (випуск 1918) і Колумбійському університеті (США), де в 1921 році отримав ступінь магістра. У тому ж році почав викладати англійську мову в Філіппінському університеті.

Народився 14 січня 1901 в Манілі, навчався у столичній середній школі, Філіппінському університеті в Манілі (випуск 1918) і Колумбійському університеті (США), де в 1921 році отримав ступінь магістра. У тому ж році почав викладати англійську мову в Філіппінському університеті. На наступний рік увійшов до складу делегації, спрямованої в США на переговори про незалежність колонії. Одночасно зайнявся журналістикою і в період 1933-1941 був власником і редактором мережі з чотирьох манільських газет. За серію статей з проблем військово-політичної ситуації на Далекому Сході удостоєний Пулітцерівської премії. 10 грудня 1941 року, через три дні після японського нападу на Перл-Харбор, Ромуло у званні майора армії США призначили прес-секретарем командувача американськими збройними силами на Тихому океані Д. Макартура. Служив ад’ютантом Макартура в його штабі в Австралії, і в 1945 році йому було присвоєно звання бригадного генерала.

У 1945 Ромуло — член філіппінської делегації на установчій конференції ООН у Сан-Франциско, а з 1946 — постійний представник Філіппін в ООН. З 1949 — голова Генеральної асамблеї ООН, у 1950-1951 — міністр закордонних справ Філіппін, у 1951-1953 — посол в США. В1953 пішов з посади постійного представника в ООН і посла, щоб виставити свою кандидатуру на виборах президента країни, але зняв її на користь Рамона Магсайсая. В 1954 році був призначений особистим послом президента Магсайсая у Вашингтоні і залишився на цій посаді при президентові Карлоса Гарсія. Більшу частину того ж періоду залишався постійним представником Філіппін в ООН. Крім театральних п’єс і підручників англійської мови, перу Ромуло належать книги Припливи і відливи на Далекому Сході (Changing Tides in the Far East, 1928); Реалістична переоцінка філіппінської проблеми (A Realistic Re-examination of the Philippine Problem, 1934); Я бачив падіння Філіппін (I Saw the Fall of the Philippines, 1942); Мати Америка (Mother America, 1943); Мої брати-американці (My Brother Americans, 1946); Дивіться, як піднімаються Філіппіни (See the Philippines Rise, 1946); Єдині (The United, 1951); Розповідь про Магсайсае (The Magsaysay Story, 1956); Місія в Азії (Mission to Asia, 1964). У 1962 Ромуло став президентом Філіппінського університету. У 1969 році він був призначений міністром закордонних справ і залишався на цій посаді аж до виходу на пенсію в 1984 році. Помер Ромуло в Манілі 15 грудня 1985.