Йосип Уншліхт

Фотографія Йосип Уншліхт (photo Iosif Unshliht)

Iosif Unshliht

  • День народження: 19.12.1879 року
  • Вік: 58 років
  • Дата смерті: 29.07.1938 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Член партії з 1900 р. Народився р. Млава Плоцька губернії (Польща) в сім’ї службовця. Закінчив Вищі технічні курси у Варшаві за спеціальністю «електротехніка».

С1896 р. брав участь у революційному Заниження, у 1900 р. вступив до Соціал-демократичної партії Королівства Польського і Литви (СДКПиЛ), член Варшавського, Лодзинського окружного комітетів і Крайового правління СДКПиЛ. Брав участь у роботі V з’їзду РСДРП в 1907 р. Багато разів піддавався арештам (в 1902, 1903, 1906, 1907, 1909, 1913 рр..), тюрмах і засланнях. У 1917 р. член виконкому Іркутського Ради і комітету партії більшовиків. З квітня в Петрограді, член виконкому Петроградської Ради. Делегат VII (Квітневої) конференції РСДРП(б). За списком більшовиків (від Петроградської організації РСДРП(б) був обраний в Установчі збори.

У липні 1917 р. був заарештований, ув’язнений в «Хрести». У дні Жовтневого збройного повстання — член Петроградського ВРК, член ВЦВК. У грудні 1917 р. був призначений членом Колегії НКВС, головою Комісії у справах військових та біженців (Центропленбеж). В лютому 1918 р. — один з організаторів оборони проти німецьких інтервентів в районі Пскова. З лютого 1919 — нарком по військових справах Литовсько-Білоруської радянської соціалістичної республіки, з квітня — заст. голови Ради оборони Литви і Білорусії, член ЦК і президії цкк КП Літбел РСР, член РВС 16-ї армії. Під час радянсько-польської війни в

1920 р. — член Польського бюро ЦК РКП(б) і РВС Західного фронту (ст. грудні 1919 — квітні 1921 рр.), курирував особливі відділи і військову розвідку. 5 квітня

1921 р. за рішенням Політбюро ЦК РКП(б) зайняв посаду заст. голови ВЧК (потім ГПУ). З вересня 1921 р. — член Ради частин особливого призначення при ЦК РКП(б), 8 листопада 1921 р. за постановою Президії ВЧК за сумісництвом голова Московської надзвичайної комісії (МЧК). У 1923 р. входив до складу комісії ЦВК СРСР з вироблення положення про ОГПУ. Паралельно вів роботу в Комінтерні. Був учасником подій т. н. «Німецького Жовтня», займався організацією збройних загонів і підбором кадрів для майбутньої німецької ЧК, був членом постійної військової (військово-конспіративної) комісії при Оргвідділі ІККИ.

З листопада 1923 р. — член РВР СРСР і начальник постачання РСЧА. З лютого 1925 р. — заст. наркома по військових і морських справ і голови Реввоенвовета СРСР М. В. Фрунзе (після його смерті в жовтні 1925 р. К. Е. Ворошилова). Був одним з організаторів і керівників масових добровільних оборонних організацій (Доброхім, Авіахім, Тсоавіахім). Курирував військову розвідку (був ініціатором т. н. «активної розвідки» проти Польщі та Румунії) і Особливу техническоебюро.

З 1930 р. на господарській роботі. Член Президії і заст. голови ВРНГ СРСР, заст. голови Держплану СРСР, потім Головний державний арбітр при РНК СРСР. У 1933-1935 рр. він очолював Головне управління Цивільного повітряного флоту при РНК СРСР.

Обирався членом ВЦВК і ЦВК СРСР. На XIII з’їзді РКП(б) був обраний членом ЦРК, на XIV, XV, XVI, XVII з’їздах партії, кандидатом у члени ЦК. На VII з’їзді Рад у лютому 1935 р. був обраний секретарем Союзної Ради ЦВК СРСР.

Нагороджений орденом Червоного Прапора (1928).

11 червня 1937 р. був заарештований у справі «антирадянської троцькістської військової організації в Червоній Армії». 28 липня 1938 р. Військовою колегією Верховного Суду СРСР засуджений до вищої міри покарання. Розстріляний 28 (за деякими даними 29) липня 1938 р. Посмертно реабілітований в 1956 р.