Йон Антонеску

Фотографія Йон Антонеску (photo Ion Antonescu)

Ion Antonescu

  • День народження: 02.06.1882 року
  • Вік: 63 роки
  • Дата смерті: 01.06.1946 року
  • Громадянство: Румунія

Біографія

Антонеску (Antonescu) Йон (1882-1946), військовий диктатор («кондукатор») Румунії в 1940-1944, генерал. Народився 2 червня 1882 в Пітешті. Начальник румунської генштабу (з 1933), міністр оборони Румунії (з 1938). У вересні 1940 став диктатором Румунії. Підписав протокол про приєднання Румунії до держав «осі» і вкинув її у війну проти СРСР (червень 1941) на боці нацистської Німеччини. 23 серпня 1944 в результаті антифашистського збройного повстання був заарештований як військовий злочинець і 1 червня 1946 р. за вироком народного трибуналу страчений.

Син капітана, великого землевласника. Освіту здобув у військовому училищі і військовому коледжі у Франції. Брав участь у придушенні селянського повстання 1907. Під час Балканської війни в 1913 начальник оперативного відділу штабу кавалерійської дивізії. У 1914 командир ескадрону кавалерійської школи. Учасник 1-ї світової війни і військової інтервенції проти Угорської радянської республіки (1919). Обіймав високі посади в румунській армії. З 1923 військовий аташе в Парижі, з 1926 — у Лондоні. В цей час А. одружився на француженці єврейського походження (пізніше розлучився), крім того, єврейкою була його мачуха. У 1926 начальник кавалерійської школи, в 1927 і 1931 — Вищої військової школи. У 1928 секретар Міністерства національної оборони, потім командував полком, бригадою. В 1933 році призначений начальником Генштабу румунської армії, з 1934 командир дивізії, з 1937 — міністр оборони. Був дуже популярним в армії і фінансово-промислових колах. Побоюючись зростання впливу А., король Король II в середині 1938 віддав наказ про арешт генерала, але незабаром він був звільнений. Після низки непопулярних дій (передачі Бессарабії і Північної Буковини СРСР, територіальних поступок Болгарії та Угорщини) Кароль II опинився в повній ізоляції. У липні 1940 А. направив Кароля лист з протестом проти повернення СРСР Бессарабії і був посаджений під домашній арешт. Під тиском правлячих кіл Кароль II був змушений 5.9.1940 призначити А. головою т. н. «національного легіонерського уряду», до складу якого увійшли не тільки військові прихильники А., але і представники фашистскогодвижения «Залізна гвардія». На наступний день А. зажадав від Кароля II відректися від престолу на користь сина Міхая I. Вже у вересні 1940 р. в Румунії прибула німецька військова місія, а в Плоєшті для охорони нафтових розробок були спрямовані частини 13-ї мотопіхотної і 16-ї танкової німецьких дивізій. 23.11.1940 А. підписав протокол про приєднання Румунії до Троїстого пакту, при цьому він зробив заяву, в якій вказав на «органічну і природну зв’язок» між легіонерами, НСДАП і італійськими фашистами. Потім провів переговори з генерал-фельдмаршалом Ст. Кейтелем щодо реорганізації та підвищення боєздатності румунської армії. А. скасував дію конституції, посилив репресії проти опозиції (до сент. 1940 р. в Румунії було створено 35 концтаборів). Румунія була оголошена націонал-легионерским державою, а її правлячою партією — «Залізна гвардія». Вже в кінці жовтня. 1940 був змушений вживати заходів до приборкання розгорнутого «Залізною гвардією» терору, причому його відносини з X. Сімою поступово загострилися. Під час виник наприкінці листопада 1940 кризи, викликаної вбивством легіонерами Н. Йоргу і Ст. Маджару, зробив спробу видалити легіонерів з уряду, але на прохання А. Гітлера відмовився від свого наміру. 30.11.1940 оголосив про розпуск легіонерською поліції. На зустрічі з Гітлером в Берліні 14.1.1941 заручився його підтримкою в боротьбі з «Залізною гвардією». 20.1.1941 «Залізна гвардія», що вважала, що Німеччина її підтримає, підняла заколот, однак А. Гітлер зробив ставку на А., і той 22 січ. придушив виступ, розігнав «Залізну гвардію», вигнавши всіх железногвардейцев з відповідальних посад, і створив уряд із своїх прихильників. Одночасно А. був проголошений керівником держави (кондукэтором) і верховним головнокомандувачем румунської армії. Встановив в країні режим особистої влади, основою якої була армія (повністю підтримувала А.). На вимогу Німеччини організував депортацію близько 40 тис. румунських євреїв в німецькі концтабори; при цьому було конфісковано їхнє майно на суму близько 40 млн доларів. Пізніше санкціонував арешти євреїв на приєднаній до Румунії радянській території (Одеса тощо). Протягом 1941 р. на території Румунії була створена німецька угруповання з 11-ї німецької і 3-ї та 4-ї румунських армій, призначена для війни проти СРСР. На боці Німеччини вступила 22.6.1941 у війну проти СРСР, румунські війська (перейшли в наступ 1.7.1941) у тактичному відношенні були підпорядковані командуванню групи армій «Південь», хоча під командуванням А. і була сформована група армій «Антонеску» з румунських і німецьких військ. До складу групи армій увійшли 3-я (ген. П. Думітреску) і 4-я (ген. Н. Чу перцю) армії, а також II корпус ген. Н. Мачичи і 11-я піхотна дивізія. До середини серпня. 1941 румунські війська діяли на території Бессарабії і Північної Буковини. 6.8.1941 А. нагороджений німецьким Лицарським хрестом Залізного хреста. В 1941-42 одночасно очолював Військове міністерство. Після вибуху, знищила 22.10.1941 штаб румунських військ в Одесі, наказав розстріляти за кожного вбитого офіцера — 200, за кожного солдата — 100 євреїв (все за цим наказом вбито 25 тис. одеських євреїв). У січ. 1942 прибув до Бухареста Кейтель зажадав від А. збільшення румунських військ на радянсько-німецькому фронті, після чого влітку 1942 А. провів мобілізацію додаткових контингентів. Проте втрати були настільки великі, що А. у сет. 1942 був змушений провести нову мобілізацію. Величезні втрати румунів під Сталінградом (було розбито 18 з 22 румунських дивізій; з початку війни до весни 1943 румунська армія втратила понад 500 тис. чол.) змусили А. розпочати заходи по підготовці виходу Румунії з війни (здійснення переговорів доручено М. Антонеску). Тим не менше на зустрічі з Гітлером 12-13.4.1943 задовольнив всі його економічні вимоги. 24 3.1944 радянські війська вступили на територію Румунії. У серпні 1944 радянські війська в ході Яссо-Кишинівської операції завдали важкої поразки німецько-румунським військам, у Румунії почалося повстання. 23.8.1944 викликаний Міхая I в палац, де король зажадав від нього негайного укладення перемир’я з Червоною Армією. А. відмовився, запропонувавши закріпитися на лінії Фокшани-Нэмолоаэ-Галац, також заявивши, що про перемир’я необхідно попередити свого союзника — Німеччини за 15 днів. Після цього А. був заарештований майором Антоном Думітреску, а 24 серп. Румунія оголосила про свій вихід з війни. Після цього А. був відправлений в СРСР. Після війни передано румунському комуністичному уряду. 17.5.1946 засуджений румунським судом в Бухаресті до смертної кари. Розстріляний. На початку 1990 А. був реабілітований румунським судом.