Іван Павлуновский

Фотографія Іван Павлуновский (photo Ivan Pavlunovskiy)

Ivan Pavlunovskiy

  • День народження: 04.08.1888 року
  • Вік: 49 років
  • Дата смерті: 30.10.1937 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Павлуновский Іван Петрович (4.8.1888, Ржава Фатежского повіту Курляндской губернії — 30.10.1937), державний діяч, працівник органів державної безпеки.

Син службовця. Освіту отримав у школі прапорщиків. У 1905 вступив в РСДРП, більшовик. Учасник 1-ї світової війни, підпоручик. В 1917 перед. Петергофського ради, потім Петроградської ради. Вокт. 1917 член Петроградського військово-революційного комітету. В кінці 1917 — початку 1918 командир загону на Україні і в Білорусії, брав участь у каральних акціях. З 1918 в органах ЧК. З сер. 1918 очолював боротьбу з контрреволюцією» в 5-й армії, з січ. 1919 перед. Уфімської ЧК. З кві. 1919 заст., з сер. — 1-й заст. нач. Особливого відділу ВЧК. Керував боротьбою з дезертирством, стратами заручників (за розпорядженням ЦК в заручники були взяті члени сімей офіцерів, мобілізованих у Червону армію) і т. д. Один з найбільш кривавих слідчих ЧК. Павлуновскому доручалися самі відповідальні завдання, які вимагали упередженого розслідування, в т. ч. він був відряджений до Кронштадта під час розгорівся там повстання (1919). Керував «слідством» у справі повстання в фортах «Червона гірка» і «Сіра кобила», арештами військових у Польовому штабі РСЧА, ліквідацією «Національного центру», «Добровольчої армії Московського району». Жертвами Павлуновского стала велика кількість військових фахівців, які служили в РСЧА. З січ. 1920 повноважний представник ВЧК в Сибіру, член Сиббюро ЦК РКП(б). Створив справу про «Союз трудового селянства» і провів масові арешти. Авантюрист за вдачею, Павлуновский навіть планував захоплення в Монголії генерала Р. Ф. Унгерна. У 1921 керував придушенням селянського повстання у Східній Сибіру. У 1922 очолював Комісію по реквізиції продовольства, організатор каральних експедицій. З 1922 уповноважений Наркомату шляхів сполучення по Сибіру. У 1926-28 — на керівних постах в Закавказзі. З 1928 заст. наркома Робітничо-селянської інспекції СРСР. З 1930 член Президії ВРНГ СРСР. З 1932 заст. наркома важкої промисловості СРСР, найближчий співробітник Р. К. Орджонікідзе. У 1927-34 член Центральної ревізійної комісії ВКП(б). З 1934 кандидат в члени ЦК ВКП(б). У 1937 заарештований. 29.10.1937 засуджений до смертної кари. Розстріляний. У 1955 реабілітований і відновлений у партії.