Іцик Фефер

Фотографія Іцик Фефер (photo Itsik Fefer)

Itsik Fefer

  • День народження: 10.09.1900 року
  • Вік: 51 рік
  • Дата смерті: 12.08.1952 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Єврейський радянський поет і громадський діяч. Писав на ідиш.

Батько — вчитель, автор віршів, написаних у стилі народної поезії; мати — чулочница. Отримав домашню освіту під керівництвом батька.

Дванадцятирічним юнаком вступив на роботу в друкарню. У 1919 році включився в революційну діяльність, вступив у партію більшовиків. Дебютував у 1919 році в київській газеті «Комунистише фон» («Комуністичний прапор»), друкувався в газетах «Югнт», «Найе цайт», «Фолкс-цайтунг», «Штэрн», «Украинэ», «Пролэтарише фон» та ін. Став одним з керівників київської літературної групи «Видэрвукс» («Поросль» на ідиш), у видавництві якої у 1922 році вийшов його перший збірник «Шпэнэр» («Тріски» на ідиш).

Схоплений денікінською контррозвідкою, потрапив у київську в’язницю, звідки його звільнили озброєні робітники. У роки громадянської війни воював на боці більшовиків; потім редагував повітову газету.

Редагував літературно-художні журнали на ідиші та брав активну участь у житті письменницьких організацій України та Москви. Був членом президії ССП УРСР і членом правління ССП СРСР.

З 1922 по 1948 рік написав ряд віршів, балад, байок, які ввійшли до збірки його віршів. Твори Фефера неодноразово видавалися в перекладі на російську мову.

Був найбільш політизований серед єврейських поетів. Збірники віршів і поем Фефера, головним чином присвячені будівництву соціалізму.

Після початку ВВВ, в квітні 1942 року, став членом (з 1945 — секретарем) Єврейського антифашистського комітету при СовинформбюрС квітня 1942 року — заступник редактора видавалася ЕАК газети «Эйникайт» («Єднання»). Влітку 1943 року за дорученням радянського керівництва разом з С. Михоэлсом здійснив поїздку по США, Канаді, Мексиці та Англії з метою збору коштів для Червоної Армії.

Тісно співпрацював з органами Народний комісаріат внутрішніх справ, мав конспіративні зустрічі з Л. П. Берією; під час війни курировалася заступником начальника управління контррозвідки НКДБ Л. Ф. Райхманом. Про зв’язки Фефера з органами ГБ Міхоелс і члени президії ЕАК здогадувалися (або знали), але нічого від нього не приховували, вважаючи, що вся діяльність комітету спрямована на благо держави.

Після розгрому ЕАК і арешту (Фефер був заарештований одним з перших) він обумовлює нетільки товаришів по комітету, але і себе, співпрацюючи зі слідством, сподіваючись на особливе до себе ставлення. Тільки наприкінці судового процесу, коли обвинувачені не визнали свою провину і розповіли про ті методи, якими велося слідство, Фефер зрозумів, що і йому не дадуть пощади і відмовився від своїх свідчень.

Ось що сказав Іцик Фефер: «Слідчий Лихачов говорив мені: „Якщо ми вас заарештували, то знайдемо і злочин… Ми з вас выколотим все, що нам потрібно.“ Так і виявилося. Я не злочинець, але будучи сильно заляканим, дав на себе та інших вигадані свідчення».

12 серпня 1952 року Фефер був розстріляний за вироком спеціальної судової колегії по справі ЕАК разом з іншими діячами єврейської культури СРСР. Реабілітований у 1955 році.