Ісмет Іненю

Фотографія Ісмет Іненю (photo Ismet Inonu)

Ismet Inonu

  • День народження: 24.09.1884 року
  • Вік: 89 років
  • Дата смерті: 25.12.1973 року
  • Громадянство: Туреччина

Біографія

Іненю (Inonu) Ісмет (24.9.1884, Ізмір — 25.12.1973), турецький державний діяч.

Син судді. Отримав військову освіту. Учасник 1-ї світової війни, генерал Ісмет-паша. У 1920 примкнув до Мустафи-Кемаля-Паші (Ататюрка), ставши одним з його найближчих соратників. У 1921 при поселенні Іненю розгромив грецьку армію (1921 при введенні в Туреччині прізвищ на честь цієї події отримав ім’я В.). У 1922 від імені уряду великих національних зборів Туреччини підписав Муданийское перемир’я, після чого зайняв пост міністра закордонних справ. Очолював турецьку делегацію на Лозаннській конференції 1922-23.30.10.1923-20.11.1924 і 1.11.1927-3.3.1925 прем’єр-міністр. Після смерті Ататюрка (10.11.1938) обраний президентом Турецької республіки і головою Народно-республіканської партії (НРП). Залучив на керівні пости ряд діячів, що перебували в опозиції до Ататюрку. 19.10.1939 уклав з Великобританією і Францією союзний договір. Проте після капітуляції Франції почалося зближення з Німеччиною, з якою Туреччина 18.6.1941 уклала договір «Про дружбу і ненапад». Під час 2-ї світової війни В. проводив політику повного нейтралітету, хоча Туреччина продовжувала здійснювати в Німеччину поставки стратегічної сировини. На конференції 1942-44 неодноразово піднімалося питання про вступ Туреччини у війну на боці союзників. 30-31.1.1943 в Адані відбулася зустріч В. і У Черчілля, який пообіцяв Туреччині допомогу в обмін на використання її авіабаз, однак В. відмовив. У серп. 1944 Туреччина розірвала дипломатичні відносини з Німеччиною і припинила постачання хрому Гітлеру. В февр. 1945 Туреччина оголосила війну Німеччині та Японії, однак військових дій турецька армія так і не почала. У 1950 році після поразки НРП на виборах залишив посаду президента і голови партії. З 1950 по травень I960 лідер опозиції в Меджлісі. У 1961 на виборах (проведених під контролем військових) НРП було доручено формування уряду, і В. знову став прем’єр-міністром. У 1965 вийшов у відставку.