Ірина Каховська

Фотографія Ірина Каховська (photo Irina Kahovskaya)

Irina Kahovskaya

  • Дата смерті: 01.03.1960 року
  • Рік смерті: 1960
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Каховська Ірина Костянтинівна (15 серп. 1888 р. Тараща Київської губ.,- 1 березня 1960, р. Малоярославець Калузької обл.). З дворян (до цього роду належав декабрист П. Р. Каховський); батько — землемір, мати — нар. вчителька

    Каховська виховувалася в Петерб. Маріїнському ін-ті шляхетних дівчат, в 1904 році вступила на історико-філологічне відділення Высш. дружин. (Бестужівських) курсів. В рев. русі з 1905, нек-рої час — більшовичка, з 1906-чл. Союзу есерів-максималістів. Заарештована в кві. 1907 за участь у бойовій дружині, засуджена на 20 років каторги. На Нерчин. каторзі познайомилася з МА Спірідонової, АА Измайлович та ін. діячами ПСР, У 1914 вийшла на поселення по амністії.

    Після Лют. рев-ції 1917 брала участь у роботі эсеровского до-та в Читі, к-рий стояв на позиціях есерів-максималістів і інтернаціоналізму. Справ. від Забайкальської обл. 3-го з’їзду есерів (травень — червень), чл. його президії. Працювала секретарем Сівши. обл. до-та ПСР, виступала з лекціями і доповідями в парт. клубах Петрограда. Брала участь у Жовт. рев-ції. Справ. 2-го Всерос. з’їзду Рад РСД (окт.), член його Президії. Після розколу ПСР ліва есерка. Обирався чл. ВЦВК 2-4-го скликань. Завідувала (разом з В. Володарським) агіт.-пзо, відділом ВЦВК. Виступала на мітингах, з лекціями і доповідями (теми: «Перспективи рев-ції», «Поточний момент і партія лівих есерів» та ін), опубл. ст. «Хліб і рев-ція» у ж. «Революційна Робітниця» (1918, N 1). Під час дискусії про Брестському мирному договорі активно виступала за «рев. війну з Німеччиною. На 2-му з’їзді ПЛСР (апр. 1918) обрано членом ЦК.

    Після того, як ЦК ПЛСР санкціонував «террористич. боротьбу», разом з Б. М. Донським і Р. Б. Смолянским увійшла в Бойову орг-цію при ЦК. У червні — липні 1918 керувала підготовкою замаху на командувача оккупац. військами на Україні Р. Эйхгорна і гетьмана П. П. Скоропадського в Києві. 30 липня террористич. акт проти Эйхгорна здійснив матрос Донський (повішений). В ніч на 2 серпня. Каховська була арештована, 12 вер. герм. воен.-польовим судом засуджена до смертної кари. В очікуванні затвердження вироку кайзером знаходилася в ньому. комендатурі при Лук’янівській в’язниці, піддавалася тортурам. Після приходу до влади петлюрівської Директорії звільнена за вимогою губ. хрест, з’їзду.

    У 1919 керувала в тилу Добровольч. армії підготовкою замаху на ген. А. В. Денікіна. Обдарований літератор, Каховська написала історично достовірні спогади про події, в яких брала участь; з приводу мемуарів «Справа Эйхгорна і Денікіна» Ромен Роллан зауважив: «Я відкидаю ідею Каховської, але ця повість має захоплюючу людську (або нелюдську) цінність. Це — психологічний документ вищого порядку» («Ціле Эйхгорна і Денікіна», с. 4-5). З 1918 неодноразово піддавалася Сов. владою репресій. З 1955 р. жила в Малоярославець.