Ільяс Алкин

Фотографія Ільяс Алкин (photo Ilyas Alkin)

Ilyas Alkin

  • День народження: 28.11.1895 року
  • Вік: 41 рік
  • Дата смерті: 27.10.1937 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

З дворянської родини, батько — юрист, ліберально-обществественный діяч. Навчався в Петербурзькому політехнічному інституті. У 1915 мобілізований в армію; проходив службу в Петрограді, Казані (прапорщик-артилерист). Соціал-демократ, меншовик, потім есер.

Після Лют. рев-ції 1917 перед. Брешемо. Всерос. мусульм. воєн. Ради (Харби Шуро) (апр.), член виконкому Всерос. мусульм. Ради (Міллі Шуро), створеного на 1-му Всерос. мусульм. з’їзді в Москві (травень), і перед. Всерос. мусульм. воєн. Ради, обраного на 1-му Всерос. мусульм. воєн. з’їзді в Казані (липень) (Харби Шуро і Міллі Шуро підтримували Брешемо. пр-во). У відповідь на телеграму А. Ф. Керенського, запрещавшую воєн. з’їзди («коли на фронті ллється кров, не час розмовляти»), 8 липня у пресі був опублікований за підписом А. протест Брешемо. Всерос. мусульм. воєн. Ради, в до-ром було сказано: «Не для розмов збираються мусульмани, а для самого важливого справи в Росії — для підготовки до Учред. Собр. Мусульмани завжди йшли рука об руку з рос. народом, і відповідальність за розрив ляже на міністра» («Рев. рух у Росії в липні 1917 р. Липневий криза». Док-ти і мат-ли, М., 1959, с. 510-11). У дні корніловського виступу Харби Шуро постановило всіма силами підтримати Брешемо. пр-во і послаломусульм. воєн. орг операціях телеграму з наказом не підкорятися ген. Л. Р. Корнілову.

Після Жовтневої революції направив 27 жовтня телеграму в гарнізони, в якій Харби Шуро висловлювалася на підтримку Радянської влади [про цій телеграмі пізніше Алкин жалкував, виступаючи в Уфі на Національному Зборах мусульман Внутрішньої Росії і Сибіру (Міллі меджліс) (20 листопада 1917 — 11 січня 1918)] 12 листопада в Казані на зборах представників різних організацій доводив, що в Росії немає твердої влади, і закликав учасників зборів діяти за прикладом української Центральної Ради (проголосила автономію України і 7 листопада оголосила себе верховним органом Української Народної Республіки в складі Росії). Член Установчих Зборів (від Казан, виборчого законо. округу).

У статті «Слова і справи» 17 грудня писав: «Я особисто завжди сумнівався в досягненні більшовиками поставлених ними завдань і був впевнений, що, просурмивши на весь світ красиві гасла, вони в кінцевому рахунку не зможуть дати ні миру, ні хліба, ні самовизначення народів» (див.: Тагіров В., В боротьбі за владу Рад. Жовтень і нац-звільнить. рух у Поволжі та на Уралі. Липень 1917 — березень 1918 рр. Казань, 1977, с. 135-36): вважав, що «треба вжити заходів до порятунку нації. що «республіка на нац. ґрунті дозволить нам по-своєму вести справи», що слід терміново створити Волзько-Уральський штат (див.: Фасеев К. Ф. На шляхах прольоту. інтернаціоналізму, Казань, 1971, с. 205).

Перед. Колегії по здійсненню Урало-Волзького штату (КУВШ), заснованої Нац. Зборами мусульман Внутр. Росії і Сибіру (Міллі меджліс) в Уфі (20 листоп. 1917 — 11 січ. 1918), очолив сформоване тоді ж Відомство (мін-во фінансів. Учасник 2-го Всерос. мусульм. воєн. з’їзду в Казані (січень — лютий 1918), що зайняв антисов. позицію. Незабаром у числі ін. діячів був заарештований більшовиками за звинуваченням у підготовці вооруж. виступи в Казані. Після звільнення з-під арешту (на вимогу з’їзду) брав участь у створенні під Казанню т. н. Забулачной респ., ліквідація до-рій Сов. владою (в березні) викликала його перехід на бік До-та членів Учред. Собр. (Комуч): член Бюро і тов. перед. З’їзду членів Учред. Собр. в Уфі (сент.). Заарештований колчаковцами в Єкатеринбурзі 20 листоп. 1918.

Після переходу башкирського уряду на бік Радянської влади (лютий 1919) начальник штабу башкирських військ, член Башревкома, комісар праці, заступник командувача башкирскими військами та військового комісара Башкирської республіки. Чл. РКП(б) з 1919. З червня 1920 працював викладачем; в 1930 доцент Комуністичного університету трудящих Сходу (Москва). Автор книг, статей з економічних питань. У 1930 був заарештований за підозрою в участі в антирадянській органіазції, але в листопаді звільнений. 27 жовтня 1937 р. Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений за звинуваченням у контрреволюційній діяльності до вищої міри покарання і в той же день розстріляний. Реабілітований 31 грудня 1955 Військовою колегією Верховного суду СРСР.