Ілля Майоров

Ilya Mayorov

  • Дата смерті: 11.09.1941 року
  • Рік смерті: 1941
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Майоров Ілля Андрійович (1891, д. Гордеево Юматовской вол. Свияжского у. Казанської губ.,- 11 сент. 1941, Медведівський Ліс. поблизу Орла). З селян. Есер з часу Рев-ції 1905-07. Навчався на юриди. ф-ті Казан ун-ту. За приналежність до Казан, орг-ції ПСР в кві. 1914 заарештований і в липні висланий на 3 роки до Сибіру.

    Після Лют. рев-ції 1917 повернувся в Казань. Обраний у Раду КД. У червні — листоп. перед. Свияжского повітового зем. до-та і повітової земської управи; вважав, що хрест-во повинно негайно і «силою вирвати у паразитів нашу матінку-землю»; 16 червня підписав постанову зем. до-та про розподіл між селянами поміщицьких угідь, худоби та інвентарю («Рев. боротьба хрест-ва Казан, губ. напередодні Жовтня», Казань, 1958, с. 631). Домагався орг-ції повітових, волосних і сільських Рад, співпрацював з більшовиками: вважав за необхідне єднання селян і робітників у боротьбі з експлуататорами. У відповідь на звинувачення у більшовизмі, нехтування законами заявив 14 серп. на засіданні зем. до-та: «Рус. рев-ція відбувається не за нормами… граждою. права, а за законами історії» (там же, с. 643). Найближчий помічник лідера казанських лівих есерів А. Л. Колегаєва, після від’їзду до-рого на 2-й Всерос. з’їзд Рад РСД замінив його на постах пред. «молодшого» (левоэсеровского) губкому ПСР і перед. губ. Ради КД. Учасник боротьби за встановлення Рад.. влада. В листоп. обраний чл. Учред. Собр. На 1-му з’їзді ПЛСР (19-28 листоп.. Петроград) обраний канд. у чл. ЦК.

    Справ. 3-го Всерос. з’їзду Рад КД (13 січ. 1918, Петроград). Об’єднаним 3-му Всерос. з’їздом Рад РСД і КД (13-18 січ., Петроград) обраний чл. ВЦВК, увійшов у виконком хрест, секції ВЦВК. Разом з Колегаевым був автором «Осн. закону про соціалізацію землі», за визначенням в. І. Леніна — «першого в світі закону про скасування всякої власності на землю» (ПСС, т. 35, с. 330). З’їзд схвалив закон і затвердив його «Загальні положення»; інші статті передав на доопрацювання в хрест, секцію ВЦВК. З січ. член колегії Наркомзему РРФСР, вийшов з неї в сер. червня, підкоряючись рішенням ЦК ПЛСР.

    24 кві. 1918 виступив на 2-му з’їзді ПЛСР (17-25 апр., Москва) з доповіддю по агроунівер. політиці. «Завдання цього з’їзду — переробка старої агроунівер. програми та її конкретизація в дусі часу», — заявив Майоров «Вирішення питання про соціалізацію землі ускладнюється результатами столипінської зем. закону, насадившего в селі приватну власність на землю… Це так ускладнило становище, що партія ц. р., опинившись біля влади, не уявляла собі ясно реальної форми проведення соціалізації землі… Відкололися від оппортунистич. партії ліві с. р. за допомогою хрест, маси видають закон, який служить в даний час і програмою нашої партії…»: але закон приймався «під тиском ворожих сил, під тиском більшовиків; в ньому місцями є і принципові недоліки з точки зору чистоти ідеї соціалізації землі… Ось чому є нагально необхідним переглянути і викарбувати редакцію цього закону в комісії, особливо обраної для цієї мети парт. з’їздом, щоб він цілком відображав особа партії лівих ц. р. в зем. питанні» («Прапор Праці», 1918. 30 апр.). На з’їзді обрано чл. ЦК ПЛСР. Незабаром випустив брошуру «До питання про нашу агроунівер. програмі» («Практичне проведення соціалізації землі», Саратов, 1918), де писав: «Соціалізація землі або усуспільнення землі складається з трьох осн. моментів: знищення приватної власності на землю, заміни її трудовим землекористуванням і розподілом землі на уравнит. засадах за потребительно-трудовій нормі. Перший з цих моментів вже знайшов своє практич. здійснення, як у виданні осн. закону, так і в самому факті відчуження земель. Другий момент ще тільки починає здійснюватися. Нарешті. третій момент вже теж здійснився, але тільки поки не в тій формі, яку ми збираємося надати . Зем. переділ відбувався не за потребительно-трудовій нормі, а «як змогли, наспіх, де по їдцям. де по дворах, де працівникам». Самим важливим моментом в розвитку с. г-ва і, мабуть. всій укр. рев-ції» Майоров вважав «експропріацію всіх нетрудових земледельч. х-в». Щодо третього елемента формули Майоров писав: «Я не хочу сказати, що уравнит. розподіл землі за потребительно-трудовій нормі абсолютно безглуздо, але я підкреслюю, що воно має мале значення, як у всьому ході агроунівер. еволюції, так і в сенсі наближення до соціалізму». Про вироблення осн. положень нової агроунівер. програми ПЛСР заявляв: «…ми не тільки повинні прискорити процес заміни суч. громади трудової артіллю і комуною, але заявити перед трудовими масами, що ці дві форми х-ва наиб. вигідні… Наша парт. програма має в даний час включати в себе вказівки переваг колективного землекористування перед одноосібним, і не тільки в суто економічній, але і культурно-просвітньої, в сенсі воспитат. значення і наближення до соц. строю про-ва».

    Після 2-го з’їзду ПЛСР вийшов з колегії Наркомзему і повернувся до Казані. Брав участь в травні в губ. конференції лівих есерів, обраний в губком: місцевої орг-єю ПЛСР делегований на 3-й з’їзд партії (28июня — 1 липня 1918 р., Москва). На з’їзді, в дебатах, відмежувався від лояльних по відношенню до більшовиків, лівих есерів, заявив: «…ідіть в Кремль, до Леніна!»; звинуватив більшовиків у переслідуваннях трудового хрест-ва. протестував проти комнезамів, твердих цін, смертної кари, терору і закінчив твердженням: «Пролетаріат, змучений, йде з рев. сцени, на зміну йому йде хрест-во» (ЦПА ІМЛ, ф. 564. оп. 1, 4 Д. л. 278): обраний чл. ЦК. Брав участь у практич. дії ЦК ПЛСР, спрямованих на зрив Брестського миру. 24 червня 1918 р. був обраний членом Бюро ЦК (крім нього, К. Б. Голубовський і МА Спиридонова), к-рому доручалися «облік і розподіл усіх парт. сил» в інтересах здійснення низки террористич. актів щодо найвизначніших представників герм. імперіалізму», розв’язування вооруж. повстання проти окупантів («Червона книга ВЧК», т. 1, М, 1989, с. 185). Після розгрому левоэсеровского заколоту в Москві 6-7 липня. повернувшись до Казані, перейшов на нелег. положення; виступав в орг-циях лівих есерів і в пресі на підтримку політики ЦК: брав участь у роботі 4-го з’їзду ПЛСР (2-7 окт., Москва): по поверненні в Казань заарештований, нач. листоп. вивезений до Москви. 27 листоп. 1918 Рев. трибунал при ВЦВК за участь у контррев. змову ЦК ПЛСР засуджений до 3 років ув’язнення. За станом здоров’я (туберкульоз) амністований ВЦВК. У 1919 р. знову заарештований. З 1923 знаходився в посиланнях: працював економістом: одружився на МА Спірідонової. У 1937 заарештований, 8 лют. 1938 Воєн. колегією Верх. суду СРСР засуджений до 25 років позбавлення волі, а 8 сент. 1941 — до розстрілу. Реабілітований в 1990 році.