Георгій Куніцин

Фотографія Георгій Куніцин (photo George Kunitsin)

George Kunitsin

  • День народження: 22.04.1922 року
  • Вік: 74 року
  • Місце народження: Куніцина, Росія
  • Дата смерті: 06.10.1996 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Куніцин Георгій Іванович (22.04.1922, дер. Куницыно, Іркутська обл. — 6.10.1996, Передєлкіно, Московська обл.). Закінчивши в 1942 році Чернігівське військово-інженерне училище, служив на фронті сапером.

30 вересня 1944 року при штурмі Дукельського перевалу був важко поранений. Закінчив у 1951 році істфак Тамбовського педінституту і в 1961 році Академію суспільних наук при ЦК КПРС. У 1961 році став кандидатом філологічних наук. 1961 — 1966 роках працював в апараті ЦК КПРС, дійшовши до посади першого заступника завідуючого відділом культури. Через розбіжності зі своїм керівництвом у 1961 році був переведений в газету «Правда», але і там надовго не прижився, через два роки пішовши в Інститут історії мистецтв. В силу розбіжності з партначальством влада все зробила, щоб 16 травня 1968 року при першій захисті докторської дисертації в Інституті світової літератури вчена рада Куніцина «прокатав». Доктором філософських наук став лише в 1971 році. Тема дисертації: «Мистецтво і політика». 26 лютого 1988 року опублікував у «Літературній Росії» гучну спірну статтю про російською національному романі «Настав час?». На початку статті Куніцин стверджував: «Національний роман — духовне подвоєння судебсвоего народу. А долі у нас надскладні. Чи Доросли ми до об’єктивно чесної розмови про це? Міркувати про роман, що увібрало в себе епос, — адже це сповідувати і пророкувати, обидві ці здібності без тривалої їх тренування у нас поослабли». Куніцин у весь голос мало не перший поставив у цій статті такі замовчувані проблеми, як геноцид проти російського селянства, який російський епос наважився відобразити лише отаким пунктиром та затвердження в сучасній російській литературенового типу — холопа і панства («личина правди прийшла замість правди»). Висновок Куніцина: «Треба позбутися океану премированной літератури». Чи треба говорити, що стаття Куніцина послужила початком конфлікту редактора газети Михайла Колосова з Юрієм Бондарєвим, що закінчився видавлюванням Колосова. Останнім часом викладав в Літінституті. Посмертно у 1996 — 1997 роках в «Літературній Росії» були опубліковані листи Р. В. Куніцина «архітектора перебудови» А. Н. Яковлєву.

В’ячеслав ОГРИЗКО