Георгій Чичерін

Фотографія Георгій Чичерін (photo Georgiy Chicherin)

Georgiy Chicherin

  • День народження: 24.11.1872 року
  • Вік: 63 роки
  • Місце народження: с. Караул Кирсановского, Росія
  • Дата смерті: 07.07.1936 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Чичерін та В. В. Сталін не любили один одного, але, т. к. Чичерін ніколи не прагнув до влади, Сталін завжди ставився до нього досить тактовно, чого не можна сказати про К. Е. Ворошилова/, М. І. Калініні та інших робочих вождях». Боротьбу з Чичеріним почали люди, що прагнули до керівництва Наркоминделом, воювати з якими у Чичеріна не було ні бажання, ні сил.

ЧИЧЕРІН Георгій Васильович (12.11.1872, село Караул Кирсановского повіту Тамбовської губернії — 7.7.1936, Москва), державний діяч. Племінник відомого історика і юриста Б. Н. Чичеріна. Освіту здобув на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету (1896). З 1897 служив в архіві Міністерства закордонних справ, титулярний радник. В 1904 році емігрував до Німеччини, жив на гроші, що залишилися у спадок від матері, багато фінансово допомагав партії. У 1905 вступив в РСДРП, меншовик. З 1907 секретар Закордонного Центрального бюро РСДРП. У січ. 1908 висланий з Німеччини за підривну діяльність, виїхав у Францію. В 1914 переїхав до Лондона, співпрацював з Британською соціалістичною партією і соціал-демократичною газетою «Голос». В 1917 секретар «делегатской комісії» по справах повернення політичних емігрантів в Росію. У серпні 1917 заарештований англійськими владою і ув’язнений у в’язницю Брікстон. 3.1.1918 на вимогу радянського уряду (який за це випустило з країни англійського посла Д. Б’юкенена) звільнений і висланий в Росію, де вступив в РСДРП(б). З 29.1.1918 заст. наркома закордонних справ і одночасно з 24.2.1918 голова делегації на переговорах у Брест-Литовську. Підписав Брестський світі Німеччиною, Австро-Угорщиною та їх союзниками. 13 березня Чичерін став «тимчасовим заст. наркома», а 30.5.1918 остаточно змінив Л. Д. Троцького на посаді наркома закордонних справ РСФРР. Намагаючись вивести РРФСР із зовнішньополітичної ізоляції, підписав у 1921 договори з Іраном, Туреччиною і Афганістаном. Використовував дипломатичні засоби для ведення більшовицької пропаганди за кордоном. Незабаром вступив у конфлікт з Ф. Е. Дзержинським і ВЧК, виступаючи проти занадто викликають методів їх роботи, у т. ч. проти арештів іноземців. Керував радянською делегаціями на Генуезькій (1922) та Лозаннської (1922-23) конференціях. У 1922 підписав Рапалльській договір з Німеччиною. Переконаний холостяк і аскет-фанатик, Чичерін жив самітником у наркоматі. Поліглот, говорив практично на всіх європейських мовах. У липні 1923 року, коли на основі його наркомату був створений Наркомат закордонних справ СРСР, Чичерін став його першим наркомом. З 1925 член ЦК ВКП(б). Великі труднощі в роботі Чичеріна були пов’язані з тим, що керівництво СРСР на шкоду міжнародних зв’язків постійно посилювало підтримку Комінтерну, спрямовану на провокування революцій в зарубіжних країнах. Наприкінці 1920-х рр. у Чичеріна посилилися діабет і поліневрит (запалення нервових стовбурів, що викликає сильні болі, що найчастіше ця хвороба виникає на грунті алкоголізму), фактично із-за болів і прогресуючого душевного розладу він з 1928 вже не міг виконувати обов’язки наркома і 21.7.1930 замінений на посаді наркома М. М. Литвиновим, звільнений на пенсію, а незабаром виведений зі складу ЦК. Сам Чичерін хотів бачити своїм наступником Ст. Ст. Куйбишева, а Литвинова, який заявляв, що Чичерін гомосексуаліст і ненормальний, ненавидів. У своєму політичному заповіті писав, що нормальній роботі наркомана заважають насамперед партійні чистки, громадська робота, інтриги, підсиджування, доноси.