Франс Шарль Лемер

Фотографія Франс Шарль Лемер (photo Frans C Lemaire)

Frans C Lemaire

  • День народження: 21.01.1927 року
  • Вік: 90 років
  • Місце народження: Монтіньі-ле-Тийель, Бельгія
  • Громадянство: Бельгія

Біографія

З 1946 публікував статті про музику, рецензії на нові аудіозаписи. Виступав як автор програм до концертів і коментарів до дисків, випускався різними студіями, в тому числі Deutsche Grammophon, — особливо спеціалізуючись на новітній російській та радянській музиці.

Отримав освіту в Лувенського, Гентському та Гарвардському університетах, спеціалізуючись в інженерно-хімічної галузі та в управлінні бізнесом. В 1949-1990 працював у бельгійському хімічному концерні UCB (англ.)рос., дослужившись до посади генерального менеджера сектора плівки (одне з трьох основних напрямів діяльності концерну, розробляв і проводив целофанову та поліпропіленову плівку). Опублікував монографію «Витрати і рентабельність в комп’ютерному забезпеченні» (фр. Coûts et rentabilités de l informatique; Париж, 1972, іспанська переклад 1974), присвячену економічним аспектам використання обчислювальних машин в науково-виробничої діяльності, і «Словник навколишнього середовища» (фр. Dictionnaire de l’environnement; Верв’ю, 1975, 1200 термінів, спільно з Емманюель Лемер).

З 1946 публікував статті про музику, рецензії на нові аудіозаписи. Виступав як автор програм до концертів і коментарів до дисків, випускався різними студіями, в тому числі Deutsche Grammophon, — особливо спеціалізуючись на новітній російській та радянській музиці: зокрема, з коментарями Лемэра в Європі виходили запису творів Сергія Рахманінова, Дмитра Шостаковича, Мойсея Вайнберга, Галини Уствольської, Валентина Сильвестрова, Фарадж Караєва, Тиграна Мансуряна та ін.

У 1994 опублікував оглядовий праця «Музика ХХ століття в Росії і в республіках колишнього Радянського Союзу» (фр. La Musique du XXe siècle en Russie et dans les anciennes Républiques soviétiques; російський переклад 2003) — «чудову і добре інформовану панораму новітньої російської музики». Значно розширена і перероблена редакція цієї праці вийшла в 2005 під назвою «Руська доля і музика: вікова історія, від революції до наших днів» (фр. Le Destin russe et la musique: Un siècle de la Révolution à nos jours); в цій версії книги Лемер зосередився тільки на музиці Росії, України і Білорусії, з додаванням матеріалу по провідних композиторів-емігрантів, — центральними фігурами в книзі є Шостакович, Уствольська і Софія Губайдулина.

У проміжку між цими двома виданнями Лемер випустив, також двома виданнями, інше масштабне дослідження — «Єврейська доля і музика. Три тисячі років історії» (фр. Le destin juif et la musique. 3000 ans d’histoire; 2001, 2003), затрагивавшее широке коло питань — від символіки шофара і каббалістичних трактувань музики до єврейських тим у Генделя і Шостаковича — і закінчується короткими біографіями 160 музикантів єврейського походження.

У 2011 вийшла нова книга Лемэра «Пристрасті в історії і музиці» (фр. La Passion dans l histoire et la musique), прослеживающая історію відображення Страстей Христових в музиці — від ранніх збережених літургійних зразків через класичні пассионы аж до новітніх творів Кшиштофа Пендерецького та Трістана Мюрая.

Крім музикознавчих і музично-критичних робіт, публікував статті про літературу — зокрема, його стаття «Духовні шукання в творах Сент-Екзюпері» (фр. La quête du spirituel dans l œuvre de Saint Exupéry; 1948) являє собою одну з перших спроб обґрунтувати релігійний («теоцентрический») характер філософії письменника. Крім того, окремою брошурою вийшла бесіда Лемэра з російським скульптором Олександром Бургановым.