Фелікс Дзержинський

Фотографія Фелікс Дзержинський (photo Felix Dzerzhinskyi)

Felix Dzerzhinskyi

  • День народження: 30.08.1877 року
  • Вік: 48 років
  • Місце народження: маєток Дзержиново Ошмянського у. Віленської губ, Росія
  • Дата смерті: 20.07.1926 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Учасник польського і російського революційного руху, неодноразово заарештовувався, сидів у в’язниці, перебував у посиланнях. Після Жовтневої революції — член Петроградського ВРК; з 1917 р. голова ВЧК; з 1922 р. — ГПУ; ОГПУ і нарком внутрішніх справ у 1919-1923 рр.; одночасно з 1921 р. — нарком шляхів сполучення. З 1924 р. — голова ВРНГ СРСР.

Дзержинський Фелікс Едмундович (30 серп. 1877, маєток Дзержиново Ошмянського у. Віленської губ.- 20 липня 1926. Москва). З мелкопоместной дворянській сім’ї. Будучи гімназистом, у 1895 вступив в с-д. гурток у Вільно. У 1896 справ. 1-го з’їзду С-д. партії Литви. З 1902 секр. закордонний. до-та С.-д-тії Королівства Польського і Литви (СДКПиП), з 1903 чл. Гл. правління СДКПиЛ. У 1906 справ. 4-го з’їзду РСДРП, після з’їзду кооптовано до ЦК РСДРП як представник СДКПиЛ: чл. ЦК РСДРП в 1907-12. В тюрмах, засланнях, на каторзі провів 11 років. «Не варто було б жити,- писав він у тюремному щоденнику 10 травня 1908,- якби людство не осяювалося зіркою соціалізму, зіркою майбутнього» («Щоденник укладеного» М., 1984, с. 86).

У дні Лют. рев-ції 1917 звільнений 1 березня рев. робітниками і солдатами з Бутирської каторжної в’язниці в Москві. 3 березня брав участь у зборах Моск. групи СДКПиЛ, який прийняв рішення про підтримку рев-ції в Росії і вступ в РСДРП, обраний чл. бюро групи і її представником в МК РСДРП(б). Виступав на мітингах поляків — солдатів і залізничників із закликами вести боротьбу за подальший розвиток рев-ції, добиватися єдності дій польськ, і рос. пролетаріату. В кві. брав участь у роботі мийок. гір., дкр. і обл. конференції РСДРГКб). 11 квіт. обраний справ. Моск. Ради РД. 24-29 квітня. справ. 7-й (Квітнева) Всерос. конф. РСДРП(б) від Моск. орг-ції: виступив проти програмного вимоги большевист. партії про право націй на самовизначення, вважаючи його таким, що суперечить інтернаціоналізму. «Нац. гніт,- заявив він,- може бути знищений тільки при повній демократизації гос-ва, боротьбою за соціалізм, сепаратистські ж прагнення є прагнення боротьби з соціалізмом. Ми конкретно висловлюємося проти права націй на самовизначення» [«Сьома (Квітнева) конф. РСДРП(б)», с. 221] Справ. 1-го Всерос. з’їзду Рад РСД (3-24 червня), в роботі з’їзду не брав участь — перебував на лікуванні, заочно обраний кан

д. чл. ВЦВК. У червні заочно обраний в Центр. виконком груп СДКПиЛ в Росії: вважав, що виконком повинен працювати під рук. ЦК РСДРП(б). 26 липня — 3 серп. справ. 6-го з’їзду РСДРП(б) від Моск. орг-ції; висловився проти явки в. І. Леніна і Р. Е. Зінов’єва на суд: Цькування проти Леніна і Зінов’єва — це цькування проти нас, проти партії, проти рев, демократії. Ми повинні роз’яснювати товаришам, що ми не довіряємо Брешемо. пр-ву і буржуазії, що ми не видамо Леніна і Зінов’єва до тих пір, поки не восторжествує справедливість, тобто до тих пір, поки цього ганебного суду не буде» [«6-й з’їзд РСДРП(б)», с. 31]. Обраний чл. ЦК партії, 5 серп — у вузький склад ЦК, 6 серп, введений в Секретаріат ЦК РСДРП(б) [див. «Протоколи ЦК РСДРП(б)», с. 131 Під час виступу ген. Л. Р. Корнілова увійшов у створений ВЦВК К-т нар. боротьби з контррев-єю. В газ. «Трибуна» (орган СДКПиП) опубл. статтю про зв’язок пол, офіцерства з корниловским змовою, закликав поляків до об’єднання з рос. робітниками і солдатами для відсічі корниловцам.14-22 сент. брав участь у Всерос. Демокр. нараді. 5 окт. на засіданні ЦК РСДРП(б) голосував за пропозицію Леніна про відхід більшовиків з Передпарламенту, На засіданні ЦК РСДРП(б) 10 жовт. підтримав резолюцію про необхідність повстання, для рук-ва їм запропонував створити у складі ЦК Політ, бюро. На розширених засіданнях ПК (15 жовт.) і ЦК РСДРП(б) 16 жов. доводив необхідність якнайшвидшого повалення Брешемо. пр-ва і передачі влади Радам, обраний чл. Воен.-рев. парт. центру з рук-ву повстанням, к-рий увійшов до складу Петрогр. ВРК. 21 жов. введений в виконком Петрогр. Ради РСД. 22 жовт. брав участь у роботі Петрогр. конф. Кр. Гвардії.

24 жов. за дорученням ЦК партії здійснював в момент повстання контроль за поштою і телеграфом: ввечері керував операцією по захопленню Гл. теле-графа. Справ. 2-го Всерос. з’їзду Рад (25-27 жовт.), на до-ром виступив з схваленням Декрету про світ: «Польськ, пролетаріат завжди був… разом з російською. Декрет з ентузіазмом приймає С.-д-ку Польщі і Литви. Ми знаємо, що єдності, сила, до-раю може звільнити світ, це — пролетаріат, який бореться за соціалізм… ми не виставляємо відділення себе від ревіння. Росії… У нас буде одна братська сім’я народів, без чвар і розбратів» («Обр. виробництво», 3 изд.. т. 1, М., 1977, с. 165), Обраний чл. ВЦВК і його Президії. Був чл. оперативного штабу, потім Виконає, комісії Петрогр. ВРК, брав участь в орг-ції розгрому військ А. Ф. Керенського — П. Н. Краснова під Петроградом, розпуск петрогр. Гір. думи, в боротьбі з антисов. печаткою, саботажем, посадовими злочинами. За дорученням ВРК ніс відповідальність за охорону Смольного. На засіданні ЦК РСДРП(б) 1 листоп. піддав різкій критиці Л. Б. Каменєва, який погодився на переговорах з Викжелем з вимогою есерів і меншовиків утворити «однорідне соц. пр-во» і не возразившего проти їх пропозиції не включати до складу цього пр-ва Леніна і Л. Д. Троцького. В листоп. обраний чл. Учред. Собр. (від Вітебського виборчого законо. округу). 7 груд. призначений РНК перед. ВЧК.

На поч. 1918 виступав, як «лівий комуніст», проти укладення Брестського миру з Німеччиною. На засіданні ЦК РСДРП(б) 23 лют. заявив: «Перепочинку не буде, наше підписання, навпаки, буде посиленням герм. імперіалізму. Підписавши умови, ми не гарантуємо себе від нових ультиматумів. Підписуючи цей світ, ми нічого не врятуємо. Але згоден з Троцьким, що якби партія була досить сильна, щоб винести розвал і відставку Леніна, тоді можна було б прийняти рішення [проти світу — Автор], тепер — ні» [«Протоколи ЦК РСДРП(б)», с. 212]. Але при голосуванні питання про укладення мирного договору Дзержинський разом з Троцьким, АА Іоффе та Н.Н. Крестінським утрималися, що дало можливість ЦК прийняти покладе, рішення. Справ. 7-го з’їзду РКП(б). обраний чл. ЦК (на всіх наступних з’їздах обирався чл. ЦК).

Очолюючи ВЧК, Дзержинський домагався перетворення її з граждою. установи централизов. воєн. орг-цію, засновану на єдиноначальність, системі бойових наказів. (У сент. 1920 співробітники ВЧК були прирівняні у правах до військовослужбовців Кр. Армії.) До 1920 гол. функцією ВЧК Дзержинський вважав боротьбу з контррев-єю шляхом здійснення ку, репресій: «Працівники ЧК — це солдати рев-ції. і вони не зможуть піти на роботу розшуку — шпигунства: соціалісти не підходять для такої роботи. Бойового органу, подібного ЧК, не можна передавати роботу поліції. Право розстрілу для ЧК надзвичайно важливо» («Питання історії», 1990, № 7, с. 159). Дзержинський і пізніше продовжував наполягати на збереженні за ВЧК-ОГПУ позасудових повноважень, хоча в періоди зміцнення внутриполит. положення в країні виступав за їх скорочення і проводив цю лінію в життя. Розглядав ВЧК як орган ЦК большевист. партії, вимагав від чекістів безумовного виконання директив. Неодмінними умовами успішної діяльності чекістів вважав розвиток гласності в їх роботі, широке залучення трудящих до боротьби з контррев-єю.

З 1922 перед. ДПУ при НКВС РРФСР, з 1923 перед. ОДПУ при РНК СРСР. Залишаючись на посаді перед. ВЧК-ОГПУ. у 1919-23 р. нарком внутр. справ (чл. колегії НКВС З листоп. 1917), в 1921-24 нарком шляхів сполучення, з 1924 перед. ВРНГ СРСР. Брав ку, участь у розробці екон. політики Сов. гос-ва та її втіленні в життя. Пропонував переводити пр-ства на госпрозрахунок, надавати більше самостійності госп. керівникам. Вважав за доцільне поряд з підйомом держ. промисловості забезпечувати розвиток кустарного виробництва, особливо кооперативного. За ініціативою Дзержинського організовувалися акц. про-ва і змішані пр-річчя з залученням іноземним грома. капіталу, створювалися умови для діяльності приватних торг.-пром. пр-тий. Рішення завдань екон. стр-ва Дзержинський зв’язував із поліпшенням роботи державного апарату.