Еміль Чоран

Фотографія Еміль Чоран (photo Emil Cioran)

Emil Cioran

  • День народження: 08.04.1911 року
  • Вік: 84 роки
  • Місце народження: Решинари, округ Сібіу, Франція
  • Дата смерті: 20.06.1995 року
  • Громадянство: Франція
  • Оригінальне ім’я: Еміль Мішель Чоран
  • Original name: Emil Michel Cioran

Біографія

У 17 років Еміль вступив до Університету Бухареста (University of Bucharest); саме там він познайомився з Еженом Іонеско (Eugène Ionesco) і Мірчею Еліаде (Mircea Eliade) – і надалі трійця стала нерозлучною.

Народився Еміль в Решинари, округ Сібіу, Австро-Угорщина (Răşinari, Sibiu County, Austria-Hungary). Його батько, Еміліан Чоран (Emilian Cioran), був румунським священиком-ортодоксом.

У 17 років Еміль вступив до Університету Бухареста (University of Bucharest); саме там він познайомився з Еженом Іонеско (Eugène Ionesco) і Мірчею Еліаде (Mircea Eliade) – і надалі трійця стала нерозлучною.

Перші дослідження Чорана були присвячені творчості Іммануїла Канта (Immanuel Kant), Артура Шопенгауера (Arthur Schopenhauer) та Фрідріха Ніцше (Friedrich Nietzsche).

Незабаром Еміль став агностиком.

Досить сильно на Чорана вплинули роботи Георга Зіммеля (Georg Simmel), Людвіга Клагеса (Ludwig Klages) і Мартіна Хайдеггера (Martin Heidegger); перейнявся Еміль ще і творчістю російського філософа Льва Шестова.

У 1933-му Еміль отримав стипендію на навчання

е в Берлінському Університеті (University of Berlin); там йому довелося особисто зустрітися з Людвігом Клагесом і Миколою Гартманом (Nicolai Hartmann). Чорана сильно зацікавили дії нацистського режиму; у свій час він навіть заявив, що не бачить на існуючій політичній арені політика більш гідного, ніж Гітлер. Еміль ясно дав зрозуміти, що схвалює Ніч Довгих Ножів (Night of the Long Knives). Підтримував Чоран та італійських фашистів.

У 1935-му у Румунії була опублікована перша книга Еміля, ‘На вершинах відчаю’ (‘On the Heights of Despair’). За свою працю Еміль був нагороджений низкою престижних премій. Не менш тепло були прийняті наступні книги — ‘Книга помилок’ (‘The Book of Delusions’), ‘Перетворення Румунії’ (‘Transfiguration of Romania’) і ‘Сльози і святі’ (‘Tears and Saints’).

Офіційно Еміль ніколи не був ні в одному політичному дви

женні; в Румунії, однак, він явно підтримував діяльність Залізної Варти (Iron Guard) – вкрай правої націоналістської угруповання; втім, вже в перші роки Другої світової війни Варти розчарували Еміля своєю надмірною жорстокістю.

У 1936-му Чоран повернувся з Берліна і влаштувався в Брашові (Braşov).

У 1937-му за черговий стипендії він перебрався в Париж, де затримався до 1944-го.

Останній раз на батьківщині Еміль побував у листопаді 1940-го; залишив Румунію він у лютому 1941-го. Приблизно в той же час Чоран остаточно переконався в тому, що з Залізною Вартою йому не по дорозі; пізніше він відмовився не тільки від своєї підтримки руху, але і від причетності до його націоналістичним догмам.

У 1940-му Еміль почав працювати над черговим працею; ‘The Passionate Handbook’ був закінчений в 1945-му і став останньою книгою Чорана, написана румунською мовою. До излюбл

енним тем – песимізму і мізантропії – Еміль повертався не раз, однак всі свої наступні книги він писав уже французькою. Книги Чорана користувалися незмінним успіхом – не тільки з-за свого змісту, але і завдяки унікальному ліричному стилю і майстерного володіння мовою.

У 1949 році була опублікована перша французька книга Еміля, ‘Трактат про розкладанні основ’ (‘A Short History of Decay’). Роком пізніше Чоран отримав премію за свою книгу Рівароля (Rivarol Prize); ця нагорода стала останньою прийнятої Емілем – надалі він завзято відмовлявся від усіляких літературних призів.

Мешкав Чоран в Латинському Кварталі Парижа; він жив в ізоляції, вважаючи за краще зводити спілкування з зовнішнім світом, за винятком небагатьох близьких друзів на кшталт тих же Мірчі Еліаде та Ежена Йонеско – до мінімуму.

Помер Чоран 20-го червня 1995-го; на момент смерті йому було 84 роки.