Еме-Фернан-Давид Сезер

Фотографія Еме-Фернан-Давид Сезер (photo Aime Fernand David Cesaire)

Aime Fernand David Cesaire

  • День народження: 26.06.1913 року
  • Вік: 94 року
  • Місце народження: Бас-Пуент, Мартініка, Франція
  • Дата смерті: 17.04.2008 року
  • Громадянство: Франція

Біографія

Французька (мартиникский) письменник, поет і громадський діяч. Антиколониалист, прихильник незалежності Мартініки, один з творців концепції негритюда.

Народився в багатодітній негритянської сім’ї, його батько був чиновником, мати — кравчинею. Читати його навчила бабуся, одна з небагатьох грамотний жінок Мартініки. В 1919 — 1924 навчався в школі в Бас-Пуенте, потім у Фор-де-Франсе. У 1931 Сезер переїхав у Париж, де, вступивши в престижний ліцей Луї-ле-Гран (Lycée Louis-le-Grand), познайомився з Леопольдом Сенгором, згодом великим сенегальським письменником і першим президентом країни; їхня дружба тривала до смерті Сенгора в 2001 році.

Разом з навчалися у французькій столиці студентами з африканських країн Сезер почав випускати журнал «Чорний студент» (L Étudiant noir, 1934). На сторінках цього видання він вперше виклав концепцію негритюда — єдності чорної раси, поневоленої і розкиданої по світах в результаті колоніальної експансії європейців. Незважаючи на демонстративний виклик офіційній колоніальної ідеології, негритюд спочатку

про носив культурний характер і слугував для відстоювання цінностей африканських народів, подавлявшихся колонізаторами. Сам Сезер заявляв: «Я належу до раси тих, кого пригнічують» (Je suis de la race de ceux qu’on opprime). У 1935 році він вступив в Еколь нормаль і, відпочиваючи в Далмації, почав працювати над «Щоденником повернення в рідну країну» (Cahier d’un retour au pays natal) — добутком, з якого почалася його слава (завершене в 1938). У цій написана вільним віршем поемі Сезер люто відстоював гідність своєї раси. Завершивши освіту, він разом з дружиною Сюзанною Русси повернувся на Мартініку і став працювати викладачем у Форт-де-Франсе, у ліцеї, який колись сам закінчив.

Під час війни Сезер видавав журнал «Тропіки» (Tropiques), що містив критику вішистського режиму; журнал проіснував два роки (1941-43) і був закритий на вимогу цензури. В цей же період на Мартініку переїхав

батько сюрреалізму Андре Бретон; знайомство з ним справило величезний вплив на творчість Сезера і привело його в табір сюрреалістів. Нова манера письма висловилася вже в наступному збірнику віршів «Чарівна зброя» (Les Armes miraculeuses, 1946). Сюрреалізм залучав Сезера як революційне мистецтво, ниспровергающее панування традиції і дає абсолютну свободу самовираження.

У 1945 році, балотуючись від партії комуністів, Сезер був вперше обраний мером Форт-де-Франса. На своєму посту він перебував аж до 2001 року. Першим успіхом було визнання за Мартиникой прав департаменту Франції (1946). У 1947 році Сезер стає одним із засновників журналу Présence africaine, виражає ідеологію панафриканизма; через рік виходить складена ним «Антологія негритянської і малагасійські поезії» з передмовою Жан-Поля Сартра, що благословив рух негритюда. У знаменитій «Промові про колоніалізмі» (1950) Сезер прямо ставив знак рівності між колоніалізмом і нацизмом. Вийшовши з комуністичної партії з-за розбіжностей навколо десталінізації (1956), він набув Прогрессистскую партію Мартініки та успішно балотувався в Національну асамблею. За роки, проведені на посаді мера, Сезер багато зробив для економічного й культурного розвитку міста і всього острова, періодично висловлюючись про необхідність перетворення Мартініки в незалежну державу. Післявоєнна творчість Сезера тісно пов’язане з темами расової і культурної ідентичності, боротьби за права африканських народів (п’єси «Трагедія короля Кристофа» (1963) і «Сезон у Конго» (1966), присвячена Патрісу Лумумбе, збірка віршів «Металеві кайдани» (1960)). Сезер помер від гострої серцевої недостатності у лікарні Форт-де-Франса і був удостоєний державних похоронів, на яких був присутній президент Франції Ніколя Саркозі.