Едуард фон Фальц-Фейн

Фотографія Едуард фон Фальц-Фейн (photo Eduard von Falz-Fein)

Eduard von Falz-Fein

  • День народження: 14.09.1912 року
  • Вік: 104 роки
  • Місце народження: с. Гаврилівка, Ліхтенштейн
  • Громадянство: Ліхтенштейн

Біографія

У 1936 році Фальц-Фейн висвітлював Олімпійські ігри в Німеччині, за що отримав звання ‘найкращого репортера газети’ — ‘Золоте перо’.

Барон Едуард Олександрович фон Фальц-Фейн народився у 1912 році в Росії, в селі Гаврилівка Херсонської губернії. Був він сином Олександра Едуардовича Фальц-Фейна, агронома, доводився братом засновнику заповідника ‘Асканія-Нова’ Ф. Е. Фальц-Фейну, в якому врятували від вимирання знамениту кінь Пржевальського. Матінка Едуарда, Віра Миколаївна, походила зі славної родини адмірала російського флоту Єпанчіна, знаменитої своїми генералами і адміралами.

Народжений за 5 років до Революції, Едуард ріс в дуже багатій і іменитої сім’ї, яка володіла газетами, заводами і пароплавами, а в 1918-му його родина була змушена емігрувати, виїхавши до Німеччини (Germany). Потім Фальц-Фейни вирушили до Франції (France), в результаті осівши в Ліхтенштейні (Lichtenstein).

У 1932 році Едуард, який із захопленням займався спортом, виграв студентську велогонку, ставши чемпіоном Парижа (Paris). Після цього його запросили в спортивну газету ‘L ‘ Auto’, призначивши кореспондентом в Німеччині.

У 1936 році Фальц-Фейн висвітлював Олімпійські ігри в Німеччині, за що отримав звання ‘найкращого репортера газети’ — ‘Золоте перо’.

У тому ж 1936 році він створив у Ліхтенштейні Олімпійський комітет, а також зібрав і олімпійську збірну країни для участі в Зимовій Олімпіаді 1936 року. До речі, він і сам взяв участь в тій Олімпіаді, увійшовши в команду з бобслею, і його результат виявився 18-м.

У роки Другої світової війни спортивний репортер залишив своє заняття – в Європі було не до спорту. Так, барон вирішив займатися туризмом, відкривши в Вадуце (Vaduz) магазин сувенірів. Дуже скоро його сувенірна крамниця стала дуже популярною — там зупинялися всі туристичні автобуси.

У 1951 році і пізніше, з 1953 до 1973 рік, барон Фальц-Фейн був президентом Асоціації велосипедного спорту Ліхтенштейну.

Відомо, що Фальц-Фейн завжди шукав можливість зв’язку з Росією, і така нагода трапилася в середині 1970-х, коли під час аукціону ‘sotheby’s’ в Монте-Карло (Monte Carlo) барон подружився з Іллею Самойловичем Зильберштейном. Барон подарував тоді бібліотеці, яку представляв Зільберштейн, унікальне російське видання XVIII століття з колекції Дягілєва-Лифаря. Так, купивши книгу, Фальц-Фейн подарував її в Росію, і після цього він став ще наполегливіше шукати можливість приїзду в Росію.

Пізніше барон зумів сприяти тому, що Олімпійські ігри 1980 року проводилися в Москві, а вперше в Росію його впустили, коли Фальц-Фейну було вже близько 70 років. Так, місією барона стало відновлення на батьківщині імен його роду Фальц-Фейнів та Епанчиных.

Першим даром барона Росії стало близько 100 книг з бібліотеки Дягілєва-Лифаря, а після створення Радянського фонду культури дари від Фальц-Фейна стали надходити в Росію постійно.

Відомо, що разом з Юліаном Семеновим він був творцем Міжнародного комітету по поверненню російських скарбів на батьківщину. Саме Фальц-Фейн багато зробив для повернення на батьківщину праху Шаляпіна, а, крім того, він відомий величезним внеском у пошуки Бурштинової кімнати з Катерининського палацу Царського Села.

У 1990-х барон сприяв створенню двох російських музеїв за межами Росії — Музею Суворова в Швейцарії (Swissland) та Музею Катерини II в Німеччині.

Одним з найважливіших проектів барона Фальц-Фейна стала організація передачі ‘архіву Соколова’ — знаменитого архіву слідчих документів, що стосуються вбивства царської сім’ї.

Серед численних нагород барона Фальц-Фейна — Подяка Президента Російської Федерації (1998); Орден Дружби народів (1993 року); Орден Пошани (2002); Медаль Пушкіна (2007); Орденпреподобного Сергія Радонезького II ступеня (2002); Медаль «В пам’ять 300-річчя Санкт-Петербурга’ (2003) та багато інших. Крім того, має барон нагороди і від України, і, звичайно, від держави Ліхтенштейн.

Відомо, що в Росію барон приїжджав, вже будучи більш ніж 90-річним, проте всі, кому довелося з ним зустрітися, відмовлялися вірити, що перед ними – ровесник століття, настільки підтягнутим і моложавим виглядав Фальц-Фейн.

Відомо і те, що все своє життя барон мав репутацію серцеїда, любителя жінок, які завжди охоче відповідали йому взаємністю. Йому присвоювали в пресі титули Казанови ХХ століття, Дон Жуана і Європейського плейбоя. Сам барон на питання про його любов до жінок лаконічним: ‘Жінок треба любити всіх!’.

Відомо, що одружений він був двічі. Першою його дружиною була Вірджинія, дочка англійського лорда, в цьому шлюбі з’явилася дочка. Після розлучення другою дружиною барона стала Христина Шварц, манекенниця з Мюнхена, яка померла в результаті передозування наркотиків в 1977 році.

Сьогодні барону 99 років, Едуард – останній з роду Фальц-Фейнів. Його знають по всьому світу як щедрого мецената, громадського діяча і великого поціновувача російського і європейського мистецтва.