Джафер Сейдамет

Фотографія Джафер Сейдамет (photo Dzhafer Seydamet)

Dzhafer Seydamet

  • Рік смерті: 1960
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Джафер Сейдамет (1889. д. Кизилташ Ялтинського у. Таврійської губ,- 1960, Стамбул). Рід. в хрест, сім’ї. Закінчив гімназію і ун-т у Стамбулі. Як літератор і блискучий оратор висунувся в перші ряди стамбульських революціонерів.

    За опублікування у 1910 в Стамбулі кн. «Пригноблений тат. народ» рос. пр-під зажадало його арешту. Поїхав у Францію: закінчив у Парижі юриди. ф-т Сорбонни. Відвідував соц. курси Ж. Жореса. Напередодні 1-ї світ. війни повернувся в Росію, був студентом Петерб. ун-та, на поч. війни мобілізований у юнкерське уч-ще, в чині прапорщика послано на фронт.

    Після Лют. рев-ції 1917 разом зі своїм другом Ч. Челебиевым повернувся в Крим, став одним з організаторів і керівників нац. руху кримських татар. 25 березня на 1-му з’їзді делегатів-татар Криму в Сімферополі обраний членом Мусульманського виконкому (МІК). перед. комісії з вакуфным майном (землі, будівлі тощо, подаровані або виділені на религ., добро, і просвітить. цілі мусульман) в Криму. Брав участь у затвердження з’їздом телеграми Брешемо. пр-ву у підтримаю респ. ладу в Росії, збори пожертв у фонд перемоги» над кайзерівської Німеччиною, султанською Туреччиною. Брешемо. пр-під затвердив Сейдамета комісаром з вакуфным майном, не перешкоджало його боротьбі з мусульм. духівництвом за передачу вакуфных земель селянам-мусульманам. Був ініціатором созданиявоен. до-та при МІК, орг-ції явочним порядком у Сімферополі крымскотат. батальйону, проведення їх демонстрацій під нац. зелено-блакитними прапорами. Вважав за необхідне проведення низки реформ в області нар. просвіти, рівняння прав жінок з чоловіками і ін. Заручився підтримкою лідерів Центр. Ради укр. орг-ций в Криму. Був справ. З’їзду Народів у Києві (5-6 сент.), висловлювалося за федеративний державний устрій Росії. 2 жов. на 2-му з’їзді кримських татар у Сімферополі обраний членом комісії по скликанню Курултаю.

    Окт. вооруж. відновл. у Петрограді засуджував як «злочинну авантюру», виступав за створення «однорідного соц. пр-ва», без кадетів. Член Учред. Собр. Брав участь у скликанні 20 листопада З’їзду Рад, гір. дум і земств Таврійської губ., обрав Рада нар. представників — «однорідно-соц.» влада. 8 груд. Таврійський губком більшовиків просив Секретаріат ЦК РСДРП(б) «вплинути» на Сейдамета, «спокусити» його в «большевист.» віру в дні перебування в Учред. Собр. («Большевист. орг-ції України…». Сб. док-тів і мат-лов. К, 1962, с. 656). Але Сейдамет рішуче виступав проти однопарт, большевист. влада.10-13 груд. у Бахчисараї на 1-му Курултаї обраний «директором» по зовнішніх. і воєн. справах у Кримськотатарському національному пр-ве («Раді директорів»). Разом з ін. «директорами» підписав прийняту Курултаєм Конституцію Кримської Нар. Республіки (з положеннями про загальне виборчого законо. право, скасування станових звань і привілеїв. рівноправність жінок з чоловіками, негайне скликання крайового учред. собр. для вирішення питання про форму правління в Криму). Став ініціатором створення спільно з Радою нар. представників об’єднаного Крим. штабу і його керівником (листопад). Їм були направлені загони кримських татар для боротьби з більшовиками в Євпаторії, Феодосії, Ялті, ін. містах Криму. На екстреній сесії Курултаю в Сімферополі 9 січ. 1918 заявив, що крайовою владою є Рада нар. представників, закликав до активних сувм. дій проти більшовиків. 10-11 лют. організував блокаду Севастополя, 12-13 лют. очолював війська Крим. штабу в боях із загонами севастопольських матросів під Бахчисараєм. 14 січ. під час вооруж, виступи більшовиків Сімферополя втік і емігрував до Туреччини.

    Після захоплення Криму ньому. військами 12 травня 1918 повернувся. 18 травня на сесії Курултаю обраний прем’єр-міністром крымскотат. пр-ва, але з-за конфронтації з рос. політ, партіями, к-рие підтримало ньому. командування. подав у відставку і з 25 червня зайняв пост хв. іноземним грома. справ у Кримському крайовому уряді ген. М. А. Сулькевича (до 15 листоп. 1918). Угода з нім. і антантовскими владою в Криму розглядав як менше зло, ніж влада комуністів. В листоп. 1917 р. він стверджував: «Ми проти татаризації Криму. Голос татар ще не є голос усього Криму. Для цього необхідно учред. собр., у до-ром повинні взяти участь всі народності, що населяють Крим» («Южные Ведомости», 1917, 18 листоп.). У травні

    1918 він, прихильник створення нац. гос-ва за типом Кримського ханства, заявляв: «Інтереси Німеччини не тільки не суперечать, а, бути може, навіть збігаються з інтересами самостійного Криму» («Крим», 1918, 21 травня). Влітку виїхав у Берлін для переговорів по екон. питань та про визнання Криму Німеччиною, де зазнав повної невдачі. З Німеччини Сейдамет перебрався до Швейцарії. Нелегально відвідував Крим, к-рий покинув остаточно в 1923 році. Жив у Туреччині.