Дороті Ірен Хайт

Фотографія Дороті Ірен Хайт (photo Dorothy Irene Height)

Dorothy Irene Height

  • День народження: 24.03.1912 року
  • Вік: 98 років
  • Місце народження: Річмонд, Вірджинія, Канада
  • Дата смерті: 20.04.2010 року
  • Громадянство: США

Біографія

Афроамериканська громадська діячка і просвітителька. Протягом сорока років була головою Національної Ради Негритянських Жінок; у 1994-му отримала Президентську Медаль Свободи, а в 2004-му – Золоту Медаль Конгресу.

Народилася Хайт в Річмонді, штат Вірджинія; у ранньому віці вона разом з родиною переїхала в Рэнкин, Пенсільванія. У 1929-му Хайт вирушила було вчитися в коледж Барнарда, однак по прибуттю отримала відмову; виявилося, що в коледжі діє негласне правило допускати лише двох афроамериканських студентів на рік. Замість Барнарда Дороті надійшла в Нью-йоркський Університет; в 1932-му вона отримала ступінь, а роком пізніше – звання магістра з освітньої психології.

Закінчивши навчання, Хайт влаштувалася соціальним працівником у Нью-Йорку; у двадцять п’ять років вона впритул зайнялася боротьбою за громадянські права, вступивши в Національну Раду Негритянських Жінок. Дороті активно боролася за рівні права для всіх жінок, незалежно від їх кольору шкіри. У 1944-му Хайт вступила в YWCA; в 1946-му їй дістався пост Націонал

покрівельного Президента студентського сестринства Delta Sigma Theta – з цим сестринством вона активно співпрацювала все своє життя. Саме тут Дороті займалася розробкою програм з підготовки нових лідерів і міжрасових і загальносвітових освітніх проектів.

У 1957-му Хайт стала президентом Національної Ради Негритянських Жінок; після цього вона займала до 1997-го. У шістдесятих, в період розквіту рухів у боротьбі за громадянські права, Хайт організувала проект «Середовища на Міссісіпі’, присвячений наведення мостів між чорними і білими жінками Півночі і Півдня країни.

Американські лідери регулярно користувалися її консультаціями – відомо, що до неї за порадою зверталася перша леді Елеонора Рузвельт; крім того, саме Хайт надихнула президента Дуайта Ейзенхауера скасувати сегрегацію в школах, а президента Ліндо

на Джонсона – дати афроамериканської жінці посаду в уряді. У середині шістдесятих Дороті вела колонку ‘Жіноче слово’ в афроамериканском тижневику ‘Нью-Йорк Амстердам Ньюз’.

Хайт полягала в цілому ряді великих комітетів; зокрема, вона консультувала державного секретаря США з питань, пов’язаних з Африкою, полягала в президентському комітеті з працевлаштування інвалідів і у президентському комітеті по положенню жінок. У 1974-му Дороті включили до складу національної ради по захисту людей, що піддаються медичних досліджень; незабаром був опублікований легендарний ‘Звіт Бельмонта’, присвячений дослідженням сифілісу в Таскеге і став стандартом моральних норм для сучасних дослідників.

У 2004-му Хайт отримала визнання від отвергнувшего її колись коледжу Барнарда; їй дали звання шана

ной випускниці, в честь п’ятдесятирічної річниці процесу ‘Браун проти Ради з Освіти’, поклав кінець роздільного навчання чорношкірих і білошкірих.

В середині 2005-го у світ вийшов мюзикл ‘If This Hat Could Talk’, поставлений за мотивами мемуарів Хайт, ‘Відчиняйте ворота свободи’ (‘Wide Open The Freedom Gates’).

Дороті була головуючим Виконавчого Комітету конференції лідерів громадських рухів – найбільшої організації з боротьби за громадянські права. 20-го січня 2009-го її запросили на інавгурацію президента США Барака Обами.

25-го березня 2010-го Хайт доставили в госпіталь при Університеті Говарда у Вашингтоні. Довгий час її представники стверджували, що стан Дороті важкий, але стабільний; 20-го квітня 2010-го Хайт померла. На момент смерті активістці було дев’яносто вісім років.