Дмитро Євсєєв

Фотографія Дмитро Євсєєв (photo Dmitriy Evseev)

Dmitriy Evseev

  • День народження: 08.11.1892 року
  • Вік: 50 років
  • Місце народження: Пенза, Росія
  • Дата смерті: 13.12.1942 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Євсєєв Дмитро Гаврилович (8 листоп. 1892, Пенза,- 13 лют. 1942, Ташкент). З родини чорнороба. Учень граверної майстерні, потім робочий на з-дах в Пензі. Чл. РСДРП з 1910, більшовик. З 1913 секр. профспілок деревообробників, металістів, пекарів; опубл. ряд статей у ж. «Питання Страхування» та ін. В травні 1915 заарештований, після 6 міс. укладення засланий на 3 роки в Сх. Сибір.

Після Лют. рев-ції 1917 приїхав навесні в Петроград, незабаром ЦК партії Євсєєв був направлений в Іваново-Вознесенськ. Обраний чл. Президії Ради РСД, чл. гір. і дкр. к-тів РСДРП(б), пред. ревізійної комісії профспілки текстильників. Був гласним іваново-вознесенської Гір. думи. Висунутий канд. у чл. Учред. Собр., але обраний не був. Очолив воєн. орг-цію більшовиків, один з рук. Кр. Гвардії.

У дні Жовтня. вооруж. відновл. з 25 жовт. член Петрогр. ВРК: очолив прод. відділ. Справ. 2-го Всерос. з’їзду Рад (від Володимирської губ.), обраний чл. ВЦВК. Брав участь під Пупковом в ооях проти військ А. Ф. Керенського — П. Н. Краснова, потім у придушенні вооруж. виступи юнкерів у Петрограді. 7 груд. призначений РНК членом ВЧК, увійшов у її колегію, був зав.інструкторським відділом. Брав участь у розгромі центрів саботажу, ліквідації кримінального проц. банд, вів слідство у справах антисов. орг-цій, які займалися відправленням офіцерів і юнкерів на Дон формуються в частині белогв. Добровольч. армії.

Справ. 3-го Всерос. з’їзду Рад (січ. 1918), обраний канд. у чл. ВЦВК. Справ. 4-го Всерос. з’їзду Рад (березень), обраний чл. ВЦВК. Після переїзду в березні ВЧК в Москву брав участь у роззброєнні анархістів, на чолі зведеного загону ВЧК в липні — в придушенні антисов. Ярославського заколоту. За завданням ВЧК виїжджав на Пн., Пд., Сх. фронти для надання допомоги місцевим органам у боротьбі з супротивниками Сов. влада.

За його доповіддю ВЧК прийняла рішення скликати 1-ю Всерос. конф. чрезв. комісій (червень), до-раю розглянула принципові питання їх орг. стр-ва і методів роботи. Осн. завдання ВЧК бачив не в проведенні масових арештів, а в здійсненні політ. розшуку. Пропонував вивчати досвід діяльності спецслужб царської Росії і взяти на озброєння ВЧК багато застосовувалися ними засоби боротьби, включаючи такий засіб, як агентура. «…Якщо ми не будемо мати сокровенних вух і очей у аристократич. салонах, посольствах, місіях і т. п.,- говорив Євсєєв на конференції 14 червня,- то ми не будемо знати всіх підступних ланцюгів, к-рие куються в тиші ворогами Сов. влада для нас» (ЦА КДБ СРСР). Вважав, що ВЧК повинна бути централизов. установою, керівним боротьбою з контррев-єю на всій тер. РРФСР. На відміну від багатьох сов. і парт. працівників, які вважали, що ВЧК потрібна лише на період Граждою. війни, доводив необхідність трив. існування органів ЧК. Сов. гос-во, стверджував Євсєєв, потребуватиме спец. установах по боротьбі з контррев-єю до тих пір, поки збережеться небезпека як з боку внутр. ворогів, так і з боку світової буржуазії. За пропозицією Євсєєва були зроблені перші кроки по створенню в ВЧК воєн. контррозвідки. Ініціатор формування влітку 1918 корпусу військ ВЧК: очолив їхній штаб. Організатор, а з листоп. перший поч. інструкторських курсів ВЧК, готували для місцевих ЧК кадри слідчих і комісарів.

З листоп. 1918 слухач Академії Ген. штабу Кр. Армії, потім команд, посадах в РСЧА З 1925 на сов. і госп. роботі. У 1941 тяжко захворів, у жовт. евакуювався в Ташкент.