Десмонд Туту Мпило

Фотографія Десмонд Мпило Туту (photo Desmond Mpilo Tutu)

Desmond Mpilo Tutu

  • День народження: 07.10.1931 року
  • Вік: 85 років
  • Місце народження: Клерксдорпе, Трансвааль, Південна Африка
  • Громадянство: Південна Африка

Біографія

З проявами апартеїду Десмонд Туту був знайомий не з чуток і боровся з цією проблемою він усіма можливими способами. Борцем Туту виявився відмінним противник його в підсумку був практично знищений, а сам Десмонд прославився своєю громадсько-політичною діяльністю на весь світ.

Десмонд Мпило Туту – південно-африканський активіст, громадський, політичний і релігійний діяч, затятий борець з апартеїдом.

Народився Десмонд в Клерксдорпе, Трансвааль (Klerksdorp, Transvaal); в 12 років хлопчик з родиною перебрався в Йоганнесбург (Johannesburg). Саме тут Туту познайомився з Тревором Хаддлстоном (Trevor Huddleston) – священиком і майбутнім своїм соратником; Хаддлстон завоював повагу Десмонда одним лише простим жестом – він зняв капелюха на знак привітання перед чорношкірої матір’ю Туту. Подібна реакція з боку білої людини вбила Туту буквально наповал.

Коли-то Туту хотів стати лікарем, однак оплатити необхідне навчання сім’я його просто не змогла; згодом Десмонд вирішив піти по стопах батька і стати викладачем. Деякий час він і справді працював педагогом, проте пізніше залишив роботу в знак протесту проти новог

про закону про роздільне освіту для представників ‘поганих’ національностей.

Незабаром після цього Туту зайнявся вивченням богослов’я і вже в 1960-му став англіканським священиком. В період з 1962-го по 1966-й Десмонд вивчав богослов’я в Королівському коледжі Лондона (king’s College London). Повернувшись в Південну Африку, Туту перейнявся масштабом наявних тут зловживань і почав активно привертати увагу всіх зацікавлених осіб до склалася в країні нездоровій обстановці.

Найгірші прогнози Десмонда потроху збувалися – ситуація в Африці починала виходити з-під контролю. Туту завжди виступав за найбільш рішучі дії – так, на певному етапі він навіть підтримав економічний бойкот своєї ж батьківщини. Політика ‘дружнього переконання’, продвигавшаяся режимом Рейгана (Ronald Reagan), здавалася йому недостатньо ефективною; Десмонд вис

тупал за скорочення капіталовкладень – хоча і розумів, що на бідних воно позначиться в першу чергу. В кінцевому підсумку рекомендацій його почули; на економіці Південної Африки це позначилося самим явним чином, однак продавити реформи в уряді виявилося куди легше.

З 1976-го по 1978-й Туту був єпископом Лесото; пізніше він став генеральним секретарем Південно-Африканського церковної ради. Підвищення дало йому можливість продовжити боротьбу з апартеїдом на принципово іншому рівні. Десмонд категорично не соромився у виразах у своїх виступах, порівнюючи апартеїд з нацизмом – за що, до речі, двічі втрачав паспорта і встиг трохи посидіти в тюрмі. Можливо, уряд застосував б і більш жорстокі заходи – однак Туту став надто помітною на міжнародному рівні фігурою і просто так натиснути на нього можливим просто не представлялося. До бан

соціального радикалізму, втім, Десмонд не опускався, закликаючи переходити до тероризму. У 1984-му Десмонд Туту за свої труди отримав Нобелівську премію миру.

Старання Туту нехай і не відразу, але призвели до помітного результату. Коли апартеїд був переможений, Десмонд очолив комітет з розслідування злочинів, вчинених у ПАР при апартеїд. Від церковної діяльності Десмонд практично відійшов у 1996-му, залишивши, проте, за собою почесний титул архієпископа Кейптаунського. Громадську діяльність Туту продовжував і далі – він активно виступав за свободу, демократію і громадянські права.

У 2006-му Десмонд Туту запустив глобальну програму по загальній реєстрації новонароджених дітей, покликану захистити їх від торговців людьми і налагодити облік при можливих стихійних лихах. У жовтні 2010-го Десмонд Туту остаточно відійшов від справ і пішов на спочинок.