Челебі Челебиев

Фотографія Челебі Челебиев (photo Chelebi Chelebiev)

Chelebi Chelebiev

  • Дата смерті: 23.02.1918 року
  • Рік смерті: 1918
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Челебиев Челебі [справж. ім’я Нуман (Номан) Челебі Джихан] (1885, д. Санак Перекопського у. Таврійської губ., — 23 лют. 1918, Севастополь). Народився в крестьфнской сім’ї. Закінчив медресе.

    Захопився соціалістичними ідеями і в 15-річному віці залишив рідну домівку. Навчався в Стамбульському универскитете, за пропаганду революційних ідей заарештований. Потім повернувся в Росію. В роки 1-ї світ. війни однорічник на фронті.

    Після Лютневої революції 1917 року повернувся в Крим, разом з Д. Сейдаметом та ін. очолив національний рух кримських татар. На 1-му з’їзді в Сімферополі 25 березня обраний муфтієм — головою Таврійського мусульманського духовного управління та головою Мусульманського виконкому (МІК). Організовував маніфестації кримських татар в підтримку рев. респ. ладу в Росії, збір пожертвувань у фонд перемоги над Німеччиною і її союзниками. Керований ним МІК з 5 квітня. відав усіма справами крымскотат. народу, діяв як орган Брешемо.пр-ва, підлеглий Мін-ву внутр. справ. Перший конфлікт з органами Брешемо. пр-ва виник на ґрунті формування в Сімферополі крымскотат. батальйону, відмови частини його солдатів виконати наказ А. Ф. Керенського про відправку на фронт. 23 липня Челебиев був заарештований за «підбурювання» і перепроваджений в Севастополь. На вимогу екстреного з’їзду МІК і всіх тат. орг-ції в Сімферополі (24-25 липня) звільнений. Керований Челебиевым МІК 29 серп. послав телеграму Брешемо. пр-ву з засудженням виступи Л. Р. Корнілова, про готовність захищати пр-під «до останньої краплі крові», відправив делегацію до корниловские війська, щоб відколоти від них мусульм. частини. 2 жов. на 2-му з’їзді кримських татар обраний кандидатом у члени Учред. Собр., виклав політ. програму МІК: «1) об’єднання крымскотат. народу, орг-ція місцевих к-тів та підготовка татар до Установчих Зборів, 2) реорганізація духовного правління і управління вакуфами [землі, споруди тощо, подаровані або виділені на религ., добро, і просвітить, цілі у мусульман — Автори] і 3) докорінна реформа шкільно-воспитат. справи кримських татар» (Бочагов А. К., Міллі Фірка, Сімферополь, 1930. с. 38).

    Засудив Окт. вооруж. відновл. в Петрограді, вітав проголошення Української Народної Республіки Центральною Радою. Челебиев схилявся до створення на півострові многонац. демокр. республіки, висунувши гасло «Крим для кримців» незалежно від національної приналежності. МІК на початку листопада у відозві проголосив: «Недопущення верховенства в Криму к.-л. одного народу, недопущення подчиненияКрыма к.-л. гос-ву.» («Южные Ведомости», 1917, 6 листоп.). В блоці з укр. орг-ціями поч. листоп. утворив у Сімферополі Кримський Революційний Штаб, який протистояв органів Тимчасового уряду і більшовикам. Кримськотатарською Курултаї (парламент) у Бахчисараї (10-13 дек.) обраний його головою, головою Кримсько-татарського уряду — «Ради директорів», «директором» юстиції. 4 січня 1918 р. пішов у відставку. На засіданні Курултаю 10 січня за його пропозицією було створено комісію для переговорів з більшовиками і Радою народних представників про організацію єдиної коаліційної влади. Аж до 14 січ. вів переговори з керівництвом Сімферопольського більшовицького ВРК. 14 січня заарештований більшовиками, доставлений в Севастополь і розстріляний без суду.