Борис Донськой

Фотографія Борис Донськой (photo Boris Donskoy)

Boris Donskoy

  • Дата смерті: 10.08.1918 року
  • Рік смерті: 1918
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Донський Борис Михайлович (ок. 1894, с. Гладкі Висілки І. у. Рязанської губ. – 10.8.1918, Київ). Член ПСР з 1916, 1918 лівий есер. З селян-старообрядців. Закінчив сільську школу. У 15-річному віці переїхав у Петербург. У 1915 році призваний в армію, служив мінним машиністом на транспортному судні Балтійського флоту.

    З селянської, старообрядницької сім’ї. Закінчив сільську школу. З 15-річного віку робочий в Петербурзі. Брав участь у політ, гуртках, захоплювався толстовством. При мобілізації у 1915 зарахований у 2-й Балт. флотський екіпаж на судно «Азія». З 1916 есер. Вів парт. роботу серед воєн. моряків, був заарештований за організацію голодування протесту проти утисків матросів. Звільнений в результаті Лют. рев-ції 1917 обраний членом виконкому Кронштадтського Ради робітничих, солд. і матроських деп. і членом Кронштадтського до-та Партії соціалістів-революціонерів (ПСР), що стояв на лівих позиціях.

    За свідченням В. К. Каховської, Донський «користувався величезною популярністю в Кронштадті і матроська маса постійно висувала його в усі тяжкі і ответств. хвилини на передові ролі. Партія цінувала в ньому великого масового працівника, а ті, кому частіше доводилося зустрічатися з ним,- дивно чарівного, рідкісної душевної чистоти людини і дорогоцінного товариша» [«Справа Эйхгорна і Денікіна (Із спогадів)», у кн.: «Шляхи рев-ції», Берлін, 1923, с. 194-951

    Під час Липневих подій 1917 Донський в ніч на 4 липня зв’язався по телефону з лідерами лівих есерів в Таврійському палаці, погодив з ними питання про участь у вооруж. демонстрації і повідомив про це Кронштадтському Раді. Пізніше Донський — член делегації виконкому Ради на переговорах з ВЦВК з приводу повернення в Кронштадт всіх моряків, які брали участь у цих подіях, в т. ч. і заарештованих Брешемо. пр-вом. У момент виступу ген. Л. Р. Корнілова Донський разом з есером-максималістом Н.І. Ривкиным командував зведеним загоном балт, моряків, посланим для захисту Петрограда. Ф. Ф. Розкольників, який працював з Донським, писав: «Донський був одним з найсимпатичніших працівників Кронштадтської левоэсеровской орг-ції. Розвиненою, дуже смышленный матрос, він володів бойовим темпераментом. Молодий, невисокого зросту, з живими очима i, енергійний, захоплюється і життєрадісний, він завжди був у перших рядах і сміливо дивився в обличчя небезпеки. Серед кронштадтских лівих есерів він здавався нам наиб. близьким, підтримував добрі стосунки з нашою партією, і в нашій орг-ції його любили. «Боротьба до кінця» була його стихією» («Кронштадт і Пітер в 1917 р.», 2 изд., М. 1990, с. 128).

    У дні Жовтневого збройного повстання — комісар одного з фортів, керував відправкою формувань на Пулковські висоти. Противник Брестського миру.

    Навесні 1918 разом з Каховської здійснив поїздку в Донецько-Криворізьку респ. для орг-ції парт. підпілля. Багато виступав, підкреслюючи «интернационалистич. позицію партії в дні боротьби проти німців» (див.: Каховська В. К., с. 198). Після того, як 2-й з’їзд Партії лівих соціалістів-революціонерів (ПЛСР: 17-25 апр.) санкціонував «застосування партією интернац.терору», Донський увійшов до Всерос. бойову орг-цію. Разом з Каховської і Р. Б. Смолянским у Києві займався підготовкою террористич. акту проти командувача групою армій «Київ». ген.-фельдм. Р. фон Эйхгорна. 30 липня Донський скоїв вбивство Эйхгорна і його ад’ютанта, кинувши бомбу-снаряд. Був відразу затриманий. Незважаючи на жорстокі тортури, повідомив лише своє ім’я, парт. належність і заявив, що ЦК ПЛСР виніс смертний вирок Эйхгорну за те, що він, будучи начальником герм. воєн. сил, задушив рев-цію на Україні, змінив політ, лад, зробив, як прихильник буржуазії, переворот, сприяючи обрання гетьмана, і відібрав у селян землю» (там же, с. 219). З Лук’янівської в’язниці йому вдалося передати на волю записку: «Для мене немає в житті дорожчого, ніж революція і партія» (там же, с. 220). За вироком військово-польового суду Донський був засуджений до смертної кари через повішення і публічно страчений.