Борис Богданов

Фотографія Борис Богданов (photo Boris Boggda)

Boris Boggda

  • День народження: 04.04.1884 року
  • Вік: 76 років
  • Дата смерті: 15.06.1960 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Богданов Б. О. (1884-?) — меншовик, співпрацював у журналах «Наша зоря», «Справа життя» та ін. В 1914-1918 рр. — оборонець, один з організаторів військово-промислових комітетів, член Організаційного комітету меншовиків, очолював праве крило партії, член Виконкому Петроградської Ради. На Всеросійському нараді Рад робітничих і солдатських депутатів робив доповідь з робочого питання. Входив до складу комісії, що розглядала питання про умови участі соціалістів в коаліційному уряді. Під час корніловського заколоту — член Комітету народної боротьби з контрреволюцією. На Демократичній нараді звинуватив демократію в повному безплідді, головною причиною якого вважав коаліції з буржуазією. Після Жовтневої революції відійшов від політичної діяльності.

Батько служив у приватних фірмах з торгівлі лісом. Закінчив Коммерч. уч-ще (1902). В с-д. русі з 1901. Меншовик. Вперше був арештований 1907. У роки реакції «ліквідатор». Осн. завданням с.-д. зростав. робочого руху вважав «порвати зі старим підпіллям і увійти в смугу дійсно відкритої громад, і політ, діяльності» («Наша Зоря», СПБ, 1911, № 2, с. 74). Член OK РСДРП з 1912. В роки 1-ї світ. війни «оборонець». Секр. Робочої групи при Центр. Воен.-Пром. к-ті (ЦВПК), один з організаторів виборів робочих групи, які створювалися безпосередньо на пр-тиях: арештований в ніч на 27 січ. 1917.

Звільнений з «Хрестів» в ході Лют. рев-ції 27 лют.; в той же день (ок. 14 год.) увійшов у Брешемо. виконком Ради РД, створений для скликання учред. зборів Петрогр. Ради РД, до-рої почалося в 21 год.: обраний постійний виконком Ради. Перед. робочої секції, а з утворенням 13 кві. секції за зв’язки з Радами інших міст, — перед. і секції іногородніх делегатів. Член Бюро виконкому Ради. Н.Н. Суханов характеризував Богданова як одного зі «стовпів роботи Виконає. До-та… до самого окт. перевороту… ми бачимо його на найрізноманітніших і ответств. постах, де він намацував правильні шляхи реальної соц. політики і виявляв Здоровий практич. сенс разом з клас. чуттям, то знову, засліплений мертвою догмою і парт. злістю, посильно штовхав рев-цію до прірви, а країну до розвалу… то робочий віл», — говорив про нього Чхеїдзе»» («Записки про рев-ції», Т. 1, М, 1991, с. 182-83).

Спочатку був на позиціях створення коалиц. пр-ва, щоб протистояти силам реакції: «„думська крило не тільки схиляється до конституц. монархії, але і готово зберегти престол колишнього носія верх. влади» («Известия», 1917, 2 березня). Увійшов в ред. «Робочої Газети» (ЦО меншовиків), одноврем. секр. ОК РСДРП. Розробив осн. принципи побудови Рад РСД, від місцевих до об’єднує їх верх. органу Всерос. з’їзду Рад, і норми представництва на ньому,к-рие були прийняті Всерос. нарадою Рад РСД (29 березня — 3 квіт.). (Запропонована Богдановим схема побудови Рад і навіть норми представництва майже без змін увійшли в 1-ю Конституції РРФСР.) На цій нараді Богданов виступав доповідачем від робочої і «іногородньої» секцій: у доповіді з робочого питання 3 кві. Богданов сказав, що секція підготувала 14 резолюцій. Основні серед них: про робочу політиці — боротьба між працею і капіталом триває, але повинна бути узгоджена з обстановкою незавершеною рев-ції і воєн. загрозою ззовні: «Чергова завдання робітничого класу — розвиток і зміцнення всіх форм орг-ції і клас. самодіяльності, планомірно впливає на всі сторони товариств, та госп. життя Росії, в цілях здійснення широкого плану соціального законодавства, що охоплює всі сторони потреб широких трудящих мас у вільній Росії» («Всерос. нарада Рад РСД», М — Л., 1927, с. 241); про 8-годину. робочому дні запропоновано Брешемо. пр-ву видати відповідний декрет; резолюція про мінімум зарплати з метою охорони інтересів найменш забезпечених верств робітників передбачала створення закладу для встановлення мінімуму заробітної плати, що підвищується в зв’язку з вздорожанием життя. Одна із запропонованих Богдановим резолюцій проголошувала: «Все зростав. громадяни, без різниці статі і віку, мають право влаштовувати збори в закритих приміщеннях і під відкритим небом, а також влаштовувати всякого роду ходи, маніфестації, демонстрації і тл. без предварит заяви влади» (там же, с. 245); Брешемо. пр-під додало цієї резолюції форму закону.

У дні Кві. кризи заперечував проти вступу соціалістів у Брешемо. пр-во, вважаючи ідею коаліції непопулярною серед робітників. Делегат Всерос. конференції меньшевист. і об’єднаних орг-ції РСДРП (травень); обраний членом ОК РСДРП. Учасник 1-го Всерос. з’їзду Рад РСД (3-24 червня): 10 червня Богданов на виконкомі Петрогр. Ради запропонував на Всерос. з’їзді Рад РСД «різко і виразно поставити перед більшовиками питання, чи вважають вони себе зобов’язаними підкоритися, як частина з’їзду, його рішень»; і далі: «Настав момент, коли необхідно раз і назавжди відмежуватися від елементів, к-рие ведуть дезорганизаторскую роботу і вносять розлад у сім’ю рев. демократії» («Петрогр. Рада робітничих і солд. депутатів.» Протоколи, М — Л.. 1925, с. 188-89): з’їздом обраний чл. ВЦВК; входив у Бюро ВЦВК, до воєн. комісії ВЦВК, у липні він брав участь як представник у переговорах з кронштадтскими матросами, які перебували в Петропавл. фортеці, з метою їхнього роззброєння.

Справ. Об’єднає з’їзду РСДРП (сер.), виступав проти меншовиків-інтернаціоналістів, обраний чл. ЦК від «оборонців». У дні виступу Л. Р. Корнілова брав участь у роботі До-ту нар. боротьби з контррев-єю (утворено 27 серп. ВЦВК і Виконкомом Всерос. Ради КД). 31 серп. виступив перед депутатами Петрогр. Ради РСД з доповіддю про поточний момент, його резолюція не отримала підтримки (Рада більшістю голосів — 279 проти 115 при 50 утрималися — прийняв большевист. резолюцію «Про владу»). Критикував більшовиків, закликав їх підтримати, хоча б тимчасово. Директорію, сформовану 1 сент. А. Ф. Керенським. На засіданні Бюро ВЦВК 4 сент. запропонував об’єднатися з меншовиками-інтернаціоналістами з питання створення «чисто демокр. влади», закликав перетворити відкривається Всерос. Демокр. нарада в Учред. Собр. для здійснення демократії, сформувати там нове пр-во. до-рої відповідало б демокр. завдань. На Демокр. нараді (14 сент.) зазначав: «В пережита нами важкий момент, ми повинні встановити безперечно, що у нас немає влади. У нас була урядів, чехарда-, безперервна зміна кабінетів призвела до повного безпліддя, і в цьому винні ми, рев. демократія, яка створила цю владу… Я прихильник коалиц. пр-ва, і я повинен визнати з болем, що гол. причиною бездіяльності пр-ва був коалиц. склад його з представників демократії і буржуазії» («Солдат», 1917, 17 сент.: Известия», 1917, 15 сент.); пізніше відстоював ідею коаліцій з буржуазією, але без участі кадетів. 14 жов. на засіданні ВЦВК обвинуватив більшовиків в спробі перетворити питання про обороні Петрограда до питання про захоплення влади та передачі її Порад.

Окт. рев-цію категорично не прийняв, вважав її злочинною авантюрою. Відкидав будь-які угоди з більшовиками. 1 листоп. в числі групи меншовиків-«оборонців» заявив про вихід з ЦК РСДРП. Звинувачував меньшевист. рук-у відході від лінії Об’єднає з’їзду РСДРП (сер.), критикував ідею формування «однорідного соц. пр-ва», протиставляючи їй гасло затвердження «общенац. влади». 16 груд. заарештований: сувм. з іншими заарештованими підписав відозву: «Вважаючи з принципових міркувань абсолютно неможливим вступати в які б то не було зносини з тимчасовими правителями, ми, члени трьох соц. партій [меншовиків, нар. соціалістів, есерів — Автори], перед лицем усіх громадян Росії протестуємо проти вчиненого над нами насильства. Ми закликаємо товаришів і всіх громадян з усією енергією і наполегливістю продовжувати боротьбу за Учред. Собр., до-рої покладе кінець більшовицьке самовладдя» («Червоний архів», 1925, № 3(101 с. 135).

Після звільнення один з ініціаторів і керівників антибольшевист. руху «Зібравши ня уповноважених ф-к і з-дів» (січень — червень 1918). Разом з прихильниками А. Н. Потресова вийшов у сент. 1918 з партії меншовиків через незгоду з політикою її лівоцентристського ЦК. Переїхав до Одеси, брав участь у проф. русі. 16 груд. 1920 був заарештований, перевезений в Харків, потім у Москву і у Володимирську в’язницю; через рік звільнений. З дек. 1922 неодноразово засуджувався за звинуваченням у антисов. діяльності несудовими органами ОГПУ — НКВД до різн. заходів покарання. Звільнений з місць ув’язнення (Комі АРСР) в февр. 1955. -тяжкохворий приїхав в Москву в 1959, де і помер. У 1956 по останній справі (1940) та згідно з Указом від 13 серп. 1990 по інших справах повністю реабілітований.