Бернгард Гржимек

Фотографія Бернгард Гржимек (photo Bernhard Grzimek)

Bernhard Grzimek

  • День народження: 24.04.1909 року
  • Вік: 77 років
  • Місце народження: Ниса, Верхня Сілезія, Німеччина
  • Дата смерті: 13.03.1987 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

У роки Другої світової Гржимек був експертом в міністерстві економіки, а пізніше числився в міністерстві харчування та сільського господарства, де займався эпидемиологией домашнього худоби. Одночасно Бернгард працював ветеринаром у вермахті, і займався спостереженням за тваринами.

Бернгард (Бернхард) Гржимек (Bernhard Klemens Maria Grzimek) народився у 1909 році у Верхній Сілезії (Neisse, Lower Silesia). Батько його, Пауль Франц Костянтин Гржимек (Paul Franz Constantin Grzimek), був адвокатом, і нотаріусом, матінку Бернгарда звали Маргарет Маргот (Margarete Margot). Бернгард по стопах батька не пішов, і в кінці 1920-х він уже вивчав ветеринарну медицину у Лейпцигу (Leipzig), а після – в Берліні (Berlin). У 1933-му молодий лікар вже захистив докторську. До того часу Гржимек був одружений на Хільдегард Прюфер (Hildegard Prüfer), з якою у нього згодом з’явилося троє синів.

У роки Другої світової Гржимек був експертом в міністерстві економіки, а пізніше числився в міністерстві харчування та сільського господарства, де займався эпидемиологией домашнього худоби. Одночасно Бернгард працював ветеринаром у вермахті, і займався спостереженням за тваринами. В кінці війни гестапо провело обшук у квартирі Гржімека, так як була підозра, год

то він допомагав переховуватися євреям. Після цього Гржимек втік з Берліна у Франкфурт (Frankfurt), який був тоді під владою американських союзних військ. Відомо, що йому було запропоновано посаду начальника поліції, проте від цієї роботи він відмовився.

Після закінчення війни Бернгард отримав посаду директора Франкфуртського зоопарку (Frankfurt Zoologіcal Garden), який перебував тоді в дуже сумному стані. Так, зоопарк практично перетворився в руїни, тварини, за винятком 20 з них були вбиті. Так, новий директор приступив до своїх обов’язків 1 травня 1945 року, а через два місяці, 1 липня 1945 року зоопарк уже відкрився знову.

Це була велика робота – Гржимек, який всіма силами намагався зберегти зоопарк для міста і вберегти його від закриття, за два місяці встиг якось підлатати постраждалі будівлі і засипати воронки, що залишилися після бомбардувань. Так, відкриття було святковим – карнавалом і музикою Бернгард також зробив спробу

показати владі, що зоопарк цілком життєздатний і може і повинен продовжувати жити.

У 1947-му Гржімека звинуватили в приналежності до НСДАП, однак сам він це категорично заперечував. Його відсторонили від посади, проте пізніше, в березні 1948-го з’ясувалося, що звинувачення було помилковим. Розчарований, з неабияк замазаною репутацією, Гржимек повернувся до своєї колишньої роботи. В 1949-му останні звинувачення з Бернгарда були офіційно зняті.

Він залишався на посаді директора зоопарку у Франкфурті протягом майже 30 років, одночасно будучи і президентом Франкфуртського зоологічного товариства (Frankfurt zoologіcal society), на цій посаді він провів близько 40 років. Крім того, Гржимек широко відомий своїми проектами з охорони навколишнього середовища. Так, його найвідомішим починанням була робота по збереженню Серенгеті (Serengeti) і надання цій території статусу національного парку Танзанії (Tanzania, East Africa).

У 1954-му Бернгард заснував агентство ‘Okap

ia’ по вивченню і спостереженню за тваринами. Сьогодні це агентство дає роботу приблизно 650 фотографам щорічно.

Сумно, але саме в Серенгеті загинув син Бернгарда, Майкл, коли його літак зіткнувся з грифом.

Саме Серенгеті став найбільш помітним працею натураліста, а його фільм ‘Serengeti shall not die’ користувався великим успіхом і навіть отримав «Оскар». Крім цього, Бернгард зняв і ще кілька фільмів про живу природу.

Гржимек написав близько 25 книг, темою яких також була природа, тварини та їх захист. Працював учений і як редактора енциклопедії ‘Grzimeks Tierleben’.

Бернгард Гржимек помер 13 березня 1987 року, і обставини його смерті були досить дивними — він заснув під час циркової вистави у Франкфурті-на-Майні (Frankfurt am Main). Прах натураліста був перевезений в Танзанії і похований поруч з могилою його сина Майкла, недалеко від кратера Нгоронгоро (Ngorongoro Crater), який батько і син вивчали довгі роки.