Бальдур Ширах

Фотографія Бальдур Ширах (photo Baldur Schirach)

Baldur Schirach

  • День народження: 09.03.1907 року
  • Вік: 67 років
  • Дата смерті: 08.08.1974 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Німецький партійний і молодіжний діяч, керівник «Гітлерюгенду».

Народився в Берліні. Його батько був офіцером гвардійського полку Вільгельма II, пізніше вийшов у відставку і став директором театру, спочатку у Веймарі, потім у Відні. Мати Шираха, Емма Мідлтон Ширах, була американкою з Філадельфії. Батько Бальдура фон Шираха теж мав американське коріння.

Бальдур почав вивчати німецьку лише в п’ятирічному віці, оскільки вдома батьки розмовляли виключно англійською. У дитинстві він писав вірші і грав на скрипці. Довгий час мріяв про кар’єру музиканта. Коли йому виповнилося 10 років, батьки відправили його в закритий інтернат в містечко Бад Берка в Тюрінгії, в якому принципи виховання дітей ґрунтувалися на ідеях педагога-реформатора Германа Обличчя. Поряд з фізичним і моральним вихованням велика увага приділялася викладанню наукових дисциплін.

Після закінчення Першої світової війни його патріотично налаштований старший брат Карл відчув сильний психологічний криза і покінчив життя самогубством, з-за чого погляди Бальдура фон Шираха радикализовались. Його батьки були незадоволені наслідками часом, вони забрали його з інтернату, і він отримав домашню освіту.

У 1918 р. вступив в Німецький молодіжний союз.

У 1924 році після закінчення Веймарської гімназії Ширах відправився в Мюнхен. Там він приступив до вивчення історії мистецтв і германістики. У цьому ж році він вступив у народний союз «зброєносців», яким керували колишні офіцери з нелегальної організації «Чорний рейхсвер». Бальдур перебував серед «зброєносців», коли ті в березні 1925 року охранялизал, де виступав нещодавно звільнився з в’язниці Гітлер. Після зборів Ширах був особисто представлений Гітлеру. За власним визнанням, став антисемітом, прочитавши книгу Генрі Форда Міжнародне єврейство.

29 серпня 1925 вступив в НСДАП, в 1927 р. — СА. Займався активною агітацією серед молоді та студентів.

20 липня 1928 року Ширах був обраний рейхсфюрером націонал-соціалістичного німецького союзу студентів, рейхсштудентфюрер (ньому. Reichsstudentfuhrer) в імперському керівництві НСДАП. Проявив себе на цій посаді вмілим організатором.

Тим же влітку Ширах здійснив поїздку в Америку з матір’ю, де він зустрівся з дядьком Альфредом Норрісом, успішним банкіром з Уолл-стріт. Той запропонував племіннику зайняти солідну посаду у фірмі. Але Ширах відхилив цю пропозицію.

19 грудня 1928 р. став одним із засновників молодіжного «Бойового союзу за німецьку культуру».

Ширах прагнув утвердитися в ролі лідера всієї німецької молоді. У 1929 році він зробив перші спроби домогтися зниження впливу керівника Гітлерюгенду Грубера, а в 1931 році відкрито виступив з критикою на його адресу. Інтригуючи проти Грубера, Ширах встановив добрі стосунки з шефом штурмовиків Ернстом Ремом, якому безпосередньо підпорядковувався Гітлерюгенд; він також безпосередньо звертався до Гітлера з пропозицією створити велику молодіжну організацію під контролем НСДАП. Гітлер спочатку не сприйняв всерйоз ідеї Шираха, але в кінці кінців 30 жовтня 1931 року призначив Бальдура фон Шираха рейхсюгендфюрером НСДАП (Reichsjugendfuhrer der NSDAP) і подчинилему Гітлерюгенд, студентський і шкільний націонал-соціалістичні спілки.

Ширах (стоїть) на Нюрнберзькому процессеВ травні 1932 року Гітлер відновив самостійність молодіжної організації. 13 травня 1932 фон Ширах став рейхсляйтером, перетворившись в повноправного керівника НСДАП. Його зрівняли в правах з Ремом. Своє нове положення Ширах відразу використовував для боротьби проти свого давнього суперника Адріана фон Рентельна, який замість тимчасово знятого Грубера виконував обов’язки керівника Гітлерюгенду і націонал-соціалістичного союзу школярів. В результаті інтриг йому довелося залишити займану посаду.

C 17 червня 1932 р. — керівник молоді Німецького рейху (ньому. Jugendfuhrer des Deutsches Reiches). Очолив ліквідацію молодіжних організацій Німеччини та захоплення їх власності.

Ширах став одним з творців майже релігійного культу фюрера. Здійснював виховання німецької молоді в дусі антисемітизму і нацизму, очолив військову підготовку, проведення польових навчань.

У жовтні 1936 уклав угоду з Генріхом Гіммлером, за яким члени Гітлерюгенду, що відповідали вимогам СС розглядалися як головне джерело поповнення СС.

1 грудня 1936 року введений до складу імперського кабінету в якості керівника молоді. Тоді ж на підставі декрету Гітлерюгенд був визнаний єдиною молодіжною організацією Німеччини.

11 серпня 1939 р. за домовленістю з Верховним командуванням Вермахту зобов’язався проводити допризовну підготовку молоді у відповідності з вимогами, встановленими в армії.

В грудні 1939 р. добровольцем вступив до вермахту, служив в елітному полку «Велика Німеччина», лейтенант, нагороджений Залізним хрестом 2-го класу.

У червні 1940 р. на вимогу Гітлера відкликаний з армії. Вміло керував Гитлерюгендом, перетворивши його в масову молодіжну організацію — до 1940 р. до її складу входило 97 % молодих людей призовного віку.

Однак і на самого фон Шираха були спрямовані інтриги його недоброзичливців, які провели проти нього кампанію, звинувачуючи в причетності до «дівочих спалень», а також висміювали його аристократичні манери і походження. В результаті цих інтриг Гітлер 7 серпня 1940 р. призначив фон Шираха на менш важливий пост — гауляйтера Вени (займав до 1945 р.), замінивши на посаді глави Гітлерюгенду А. Аксманом.

З 1940 р. — імперський комісар оборони 17-го військового округу, що включав в себе територію гау Відень, Верхній Дунай та Нижній Дунай. Виступав з проектом виселення з Відня всіх чехів і еврееви перетворення її в «німецький місто».Керував висилкою з Відня залишилися тут 60 тис. євреїв у генерал-губернаторство.

З 29 червня 1942 р. член Сенату Німецької академії.

З 16 листопада 1942 р. імперський комісар оборони Відня.

На Нюрнберзькому процесі 1946 р. він був визнаний винним у злочинах проти людяності і засудив до 20 років ув’язнення. Висновок він повністю відбув до берлінської військової в’язниці Шпандау. Звільнений 30 вересня 1966.

У 1967 опублікував в Гамбурзі книгу спогадів «Я вірив Гітлеру». Помер у Крефе 8 серпня 1974.