Артур Бальфур

Фотографія Артур Бальфур (photo Arthur Balfour)

Arthur Balfour

  • День народження: 25.07.1848 року
  • Вік: 81 рік
  • Місце народження: Уіттінгем, Великобританія
  • Дата смерті: 19.03.1930 року
  • Громадянство: Великобританія
  • Оригінальне ім’я: Артур Джеймс Бальфур
  • Original name: Arthur James Balfour

Біографія

У 1886 увійшов до складу уряду в якості міністра у справах Шотландії, в 1887-1891 став міністром у справах Ірландії.

БАЛЬФУР, АРТУР ДЖЕЙМС (Balfour, Arthur James) (1848-1930), англійський державний діяч. Народився 25 липня 1848 в Уиттингеме (Шотландія). Навчався у Трініті-коледжі Кембриджського університету. У 1874 став членом палати громад від Консервативної партії. На Берлінському конгресі 1878 виконував функції секретаря при своєму дядькові, міністра закордонних справ лорда Солсбері. У 1886 увійшов до складу уряду в якості міністра у справах Шотландії, в 1887-1891 став міністром у справах Ірландії. У 1891 – перший лорд казначейства і лідер палати громад. У 1902 змінив лорда Солсбері на посадах прем’єр-міністра і голови Консервативної партії. Проводив реформи в галузі освіти та оборони, був одним з ініціаторів англо-японського з

союзу (1902), що поклав кінець політики «блискучої ізоляції»; домігся укладення союзу Англії з Францією – основи антинімецькій коаліції. Розкол партії в 1903 з питання про тарифи і реформу митної системи в дусі протекціонізму підірвав позиції уряду. Наприкінці 1905 Бальфур вийшов у відставку; на парламентських виборах у грудні 1905 консерватори зазнали поразки.

У 1910-1911 Бальфур виступав проти гомруля для Ірландії та обмеження повноважень палати лордів, але не домігся успіху. У листопаді 1911 змушений був залишити пост лідера Консервативної партії. Під час Першої світової війни увійшов в коаліційний уряд, зайнявши пост морського міністра; в 1916-1919 був міністром закордонних справ, активно виступав

проти пацифізму, підтримуючи сформульовану Ллойд Джорджем політику «нищівного удару». У квітні 1917 очолював місію в США, метою якої була координація військових дій в Європі. У листопаді того ж року була опублікована декларація Бальфура про політику Англії в Палестині, яка твердила, що британський уряд «прихильно ставиться до встановлення в Палестині національного осередку (national home) для єврейського народу і докладе всі сили, щоб полегшити досягнення цієї мети». У 1920 Бальфур представляв Великобританію на асамблеї Ліги націй, а в 1921-1922 – на Вашингтонській конференції з обмеження морських озброєнь і тихоокеанською і далекосхідним питань. У 1922 став лицарем ордена Підв’язки і отримав титул графа Бальфурского. У 1926 році керував роботою по складанню т. н. «доповіді Бальфура» – висновків імперської конференції з питання про самоврядування домініонів Канади, Південної Африки, Австралії, Нової Зеландії та Ірландської Вільної держави, які були включені в текст Вестмінстерського статуту (1931).

Протягом усього життя Бальфур відчував глибокий інтерес до філософії і навіть написав кілька праць у цій області. У 1921-1928 був президентом Британської академії. Серед його робіт – Захист філософського сумніву (Defence of Philosophic Doubt, 1879), Підстави віри (The Foundations of Belief, 1895), Теїзм і гуманізм (Theism and Humanism, 1915). Помер Бальфур в Уокінгу (Англія) 19 березня 1930.