Андрій Биков

Фотографія Андрій Биков (photo Andrey Bukov)

Andrey Bukov

  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Невдалі спроби німецького енергоконцерну EnBW отримати доступ до російського газу стали причиною великого конфлікту між компанією і найнятим нею лобістом з РФ Андрієм Биковим. EnBW залишився задоволений його роботою і зажадав повернути заплачені 120 мільйонів євро. Биков вважає, що чесно заробив ці гроші: з російською стороною він про все домовився, а в зриві угод німцям нікого звинувачувати, окрім самих себе. В суті взаємних претензій тепер розбираються третейські суди, а ЗМІ намагаються зрозуміти, яка насправді роль Бикова в російсько-німецьких відносинах.

    У березні стало відомо, що прокуратура Мангейма почала попередні перевірки щодо компанії EnBW — одного з чотирьох найбільших енергоконцернів Німеччини. Прокуратуру зацікавило, куди пішли величезні гроші, які компанія перевела фірмам росіянина Андрія Бикова, не отримавши від них нічого взамін. EnBW запідозрили в ухиленні від сплати податків і шахрайстві. Ніяких конкретних фігурантів у справі не значилося, проте прокурор Петер Лінц (Peter Linz) пояснив, що зазвичай у таких випадках обвинуваченим виявляються члени правління.

    Тоді, в березні, мова йшла про 120 мільйонів євро. Принаймні, саме таку суму в третейських судах енергоконцерн, в свою чергу, вимагав у свого колишнього ділового партнера за невиконання умов договорів. Як стверджують у компанії, в 2005-2008 роках EnBW заплатив двом фірмам Бикова 120 мільйонів євро за «поставку і гарантії збереження урану», угоду з систем моніторингу транспортування радіоактивних речовин в Росії, а також співпраця при демонтажі АЕС Обригхайм (Obrigheim). Однак, йдеться у заяві, EnBW так нічого і не отримав за свої гроші. З 2009 року компанія почала вимагати від Бикова виконання домовленостей, але не дочекавшись результатів, звернулася до третейські суди.

    Биков відмовився повертати гроші і виступив з несподіваною заявою. Він пояснив, що не став виконувати умови укладених договорів за погодженням з EnBW. За його словами, постачання урану були тільки прикриттям для його основної роботи, яку в концерні вирішили тримати в секреті за таким собі «внутрішнім причин». Насправді ж його завдання нібито полягала в тому, щоб лобіювати інтереси EnBW в Росії. Заява Бикова про підставних контрактах і змусило прокуратуру Мангейма почати власну перевірку.

    Биков пояснив схему свого співробітництва з EnBW наступним чином. Німецький енергоконцерн уклав договори з двома компаніями Eurepa Suisse S. A. і Pro Life Systems S. A., щоб вони насправді допомогли йому вийти на російський газовий ринок. Це робилося потай від французької компанії Electricite de France Sa, яка володіла 45,01 відсотка акцій EnBW. Французи були налаштовані на операції в атомній сфері, так як вважали цю область пріоритетною для розвитку, тому спроби вийти на газовий ринок їм не сподобалися, пояснив Биків. Все це російський лобіст описав у поданому в 2011 році проти EnBW позовній заяві в земельний суд Карлсруе, в якому вимагав визнати свої зобов’язання по відношенню до енергоконцерну виконаними.

    На той момент, коли були укладені договори з компаніями Бикова, головою правління EnBW був Утц Клаассен (Utz Claassen). Він керував концерном з 2003 по 2007 рік. Проте у відповідь на прохання німецьких журналістів прояснити ситуацію з угодами він передав через свого адвоката, що контракти були укладені не під час його керівництва компанією і він про них взагалі нічого не знає.

    Сам Биков перший раз висловився в ЗМІ на цю тему в січні 2012 року, давши коментар Stuttgarter Zeitung. Саме тоді він виклав свою версію про підставних контрактах і про характер своєї істинної роботи на EnBW. За його словами, роботу він виконав чесно: російська сторона готова була допустити німців до контролю над газовими родовищами в Сибіру, однак угода зірвалася в 2008 році.

    Тоді, стверджував Биків, на посаду голови правління прийшов новий людина — Ханс-Петер Вілліс (Hans-Peter Villis), який піддався тиску з боку EdF, яка дізналася про підготовлювані контрактах, і скасував газову угоду. Правда, в тому інтерв’ю Stuttgarter Zeitung Биків інакше пояснив мотиви дії керівництва EdF: нібито французи хотіли самостійно розвивати відносини з російськими газовими компаніями, а німцям відводили роль імпортера енергії, виробленої на французьких АЕС.

    Наприкінці квітня керівництво EnBW зізналося, що Ханс-Петер Вілліс у 2008 році дійсно вів переговори про російському газі при посередництві Андрія Бикова та що ця угода дійсно зірвалася. Її сума оцінювалася в два мільярди євро, як писав Handelsblatt.

    Як стверджує німецьке видання, обидві сторони конфлікту частково недоговорюють правду. За його даними, EnBW планував укласти угоду на доступ до газових родовищ, які перебували під контролем російської держкомпанії «Алроса», але договори з компаніями Бикова в області атомної енергетики зовсім не були підставними. При цьому, пише Handelsblatt, Вілліс скасував операцію в липні 2008 року зовсім не тому, що на нього натиснули французи, а тому що знайшов інший газовий контракт. У тому ж 2008 році було оголошено про співпрацю EnBW з великим імпортером газу на німецькому ринку Verbundnetz Gas (VNG).підсумку Биків нібито відчув себе скривдженим з-за того, що у нього зірвалася премія угоди в два мільярди євро, і припинив виконувати зобов’язання за атомними контрактами своїх фірм, а передоплату за них залишив собі. Втім, EnBW стверджують, що винагородили Бикова за роботу по газовій угоді в достатній мірі, хоча і не говорять, в який саме.

    Сам Биков знову наважився висловитися в німецькій пресі в середині червня, дав велике інтерв’ю Handelsblatt. У ньому він підтвердив версію про фіктивні контракти і своїй роботі з лобіювання інтересів EnBW на російському ринку. За його словами, він виконав величезну роботу по реабілітації іміджу німецької компанії в РФ після того, як її менеджери зірвали в 2002 році угоду щодо спільної розробки Харампурского меторождения газу з «Роснефтью» і «Газпромом».

    Биков заявив, що все йому виділили 200 мільйонів євро, половина з яких була винагородою за його послуги. Решта 100 мільйонів євро він нібито витратив на благодійні проекти в Росії та сусідніх країнах. Більшість із них проводилися через благодійний фонд святого Миколая Чудотворця, в якому Биків є головою правління. Ця організація виділяла гроші на будівництво церков, встановлення пам’ятників, організацію концертів, видавництво книг і журналів, відкриття дитячих садків, лікарень і шкіл, у тому числі шахових. Примітно, що головою опікунської ради фонду святого Миколи Чудотворця є чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов, у якого, за деякими даними, також були свої інтереси в газовій сфері.

    У відповідь на здивовані запитання німців про те, навіщо для підняття іміджу енергоконцерну потрібно було витрачати 100 мільйонів євро на такого роду благодійність, Биков відповів, що в Росії спонсорська допомога, пов’язана зі святим Миколаєм Чудотворцем, особливо цінується високопоставленими чиновниками, політиками, промисловцями і військовими.

    Тим часом стало відомо про перших рішеннях третейських судів з тяжбі між EnBW і Биковим. Перший з них дозволив компанії Eurepa залишити собі 35,6 мільйона євро і зажадав повернути 24,5 мільйона енергоконцерну. Другий постановив, що Eurepa може вважати своїми ще 12 мільйонів євро, виплачених їй EnBW.

    Між тим в середині червня з’ясувалося, що загальна сума контрактів, укладених EnBW з компаніями Бикова, насправді становить зовсім не 120 і навіть не 200, а майже 300 мільйонів євро.

    Крім того, Sueddeutsche Zeitung знайшла деякі дивацтва в договорах. Зокрема, згідно з контрактом, укладеним у 2007 році, за десять років компанії Бикова повинні були поставити в Німеччину понад 1,3 мільйона кілограм урану, за який EnBW вніс передоплату у розмірі 90 мільйонів євро. При цьому аудиторська компанія KPMG з’ясувала у 2009 році, що німецький енергоконцерн не вимагав жодних гарантій, не знав, де в Росії зберігається уран, і не висловлював сумнівів у тому, що в Росії є така величезна кількість природного урану. При цьому в договорах мова йшла про уран з військових запасів. Один з договорів на суму 170 мільйонів євро помістився всього на трьох сторінках. Звідки взялося стільки довіри до російського партнера, для німців залишається загадкою: покупець старої машини в Німеччині вимагає більше гарантій, зазначає SZ.

    У кінці місяця у розпорядження Sueddeutsche Zeitung потрапили нові документи про російсько-німецькому співробітництві в галузі енергетики. Завдяки їм з’ясувалося, що через швейцарські фірми Бикова пройшли угоди більш ніж на 400 мільйонів євро. Настільки значне участь російського лобіста у долі компанії, як виявилося, викликало великі питання у співробітників ще на початку 2000-х років: обсяг виробленої EnBW енергії на 35 відсотків залежав від поставок, які проходили через його руки.

    Вибір компаній Бикова в якості посередника, очевидно, влаштовував російські влади. У вересні 2001 року заступник міністра з атомної енергетики Валентин Іванов відправив EnBW персональне лист подяки, похваливши компанію за вибір партнера і пообіцявши зміцнення співпраці.

    На даний момент два з трьох третейських судів, що розглядають претензії EnBW до Бикова, вже винесли свої рішення, проте до цих пір в цій історії залишається багато туманних формулювань і неясностей. Суми договорів зростають з кожною новиною, а роль російського лобіста в німецько-російському енергетичному співробітництві виглядає все більш значною. Всіх деталей, здається, не готова розкривати жодна з сторін. Прокуратура поки нічого не повідомляє про ході власного розслідування щодо EnBW, і не виключено, що закриє його, якщо сторони встигнуть залагодити взаємні претензії.