Аль-Садр Муктада

Фотографія Аль-Садр Муктада (photo Aal-Sadr Muqtada)

Aal-Sadr Muqtada

  • День народження: 12.08.1973 року
  • Вік: 43 роки
  • Місце народження: Ірак, Ірак
  • Громадянство: Ірак

Біографія

Один з духовних лідерів мусульман-шиїтів Іраку. З 2003 року керує радикальних релігійно-політичним рухом «Джамаат аль-Садр аль-Тані» і його воєнізованим крилом «Армія Махді».

Муктада аль-Садр народився 12 серпня 1973 року (дата приблизна) в Іраку в знатній шиїтській сім’ї. З 1999 по 2003 рік перебував в ув’язненні. Після падіння режиму Саддама Хусейна, в квітні 2003 року, створив релігійно-політичний рух «Джамаат аль-Садр аль-Тані» (Jamaat al-Sadr al-Thani або the Sadr II Movement) та включився у боротьбу з іншими родовими кланами за контроль над однією з головних шиїтських святинь — гробницю імама Алі в Ен-Наджафі. У липні того ж року була утворена «Армія Махді», воєнізована організація садристов, яка взяла під контроль багато населені пункти — Ен-Наджаф, північно-східний район Багдада Садр-сіті, раніше відомий як Саддам-сіті, і деякі інші міста.

28 березня 2004 року за розпорядженням Тимчасової коаліційної адміністрації була закрита належала аль-Садру газета Al-Hawza. Через кілька днів арестогали одного з помічників аль-Садра а йому пред’явили звинувачення у вбивстві Абдул Маджид аль-Хоэи (Abdul-Majid al-Khoei), проамериканськи налаштованого політика та колишнього емігранта, який загинув 10 квітня 2003 року. У відповідь на це на півдні Іраку почалися заворушення, які обернулися на початку квітня потужним збройним повстанням проти окупаційних військ. Кровопролитні бої в Багдаді, Ен-Наджафі, Ен-Насирии, Ель-Куфе, Ель-Амарі і Басрі тривали два місяці і 27 травня було объявленоо припинення вогню обома сторонами. Перемир’я закінчилося 5 серпня закликом аль-Садра до джихаду. Як і навесні, головною ареною шиїтського повстання стали Ен-Наджаф, де сховалися в мавзолеї Алі і на прилеглому до нього старому цвинтарі бойовики протягом трьох тижнів витримували натиск супротивника і Садр-сіті, який погодився на часткове роззброєння тільки 9 жовтня.

У 2005 році аль-Садр, не беручи участь у роботі виборних органів влади зберігав вплив на найбідніші верстви шиїтів і неодноразово виступав з критикою і звинуваченнями на адресу як американців, так і тимчасового уряду. Восени блок садристов після довгих переговорів увійшов в «Об’єднаний іракський альянс» (ОІА; United Iraqi Alliance, UIA) і після перемоги ОІА на виборах 15 грудня радикали отримали більше тридцяти місць у парламенті. У лютому 2006 року аль-Садр, використовуючи особисті контакти з представниками різних угруповань, домігся висунення чинного прем’єр-міністра Ібрагіма аль-Джаафарі (Ibrahim al-Jaafari), лояльного до «Армії Махді», на ту ж посаду в формується постійному кабінеті. Однак це рішення шиїтської більшості викликало різку реакцію США і було заблоковано сунітськими і курдськими фракціями. 22 квітня ОІА представив іншу, компромісну кандидатуру — Джавада аль-Малікі (Jawad al-Maliki), яка і отримала схвалення. 20 травня було оголошено склад нового уряду. У нього в числі інших увійшли шість членів «Джамаат аль-Садр аль-Тані». 29 листопада за наказом свого лідера ці міністри, а також депутати-садристы тимчасово призупинили виконання своїх обов’язків в знак протесту проти відбулася в тому ж місяці зустрічі між аль-Малікі і Джорджем Бушем, (бойкотування завершилося 21 січня 2007 року). Політичні баталії супроводжувалися безперервними сутичками між бойовиками «Армії Махді» та міжнародними та іракськими силами правопорядку.

У перших числах січня 2007 року ім’я аль-Садра знову з’явилася в стрічках новин на сторінках світової преси. Приводом до цього стала відеозапис страти Саддама Хусейна, на якій чути вигуки: «Муктада!» — і чутки про особисту участь вождя шиїтів в приведенні в дію смертного вироку колишньому диктатору. 19 січня аль-Садр дав інтерв’ю італійській газеті La Repubblica і зник на кілька місяців. Передбачалося, що в цей час він переховувався в сусідньому Ірані.

Навесні 2007 року об’єднані урядові і коаліційні сили провели операцію із зачистки міських нетрів від бандформувань, в основному від загонів «Армії Махді». 1 квітня аль-Садр розпорядився припинити опір і через тиждень організував мирну багатотисячну демонстрацію проти перебування в Іраку іноземних військових. 16 квітня його сторонникиповторно покинули міністерські пости. 27 травня аль-Садр перервав своє самітництво і з’явився на релігійних урочистостях в ЭльКуфе, але повернути вождя не сталося: він знову пішов у тінь і більше не показувався на публіці. Як повідомив пізніше один з його найближчих помічників, аль-Садр знаходиться в Ен-Наджафі та готується до прийняття духовного сану. У відсутність лідера в розрослася «Армії Махді» намітилися ознаки розколу. 29 серпня аль-Садр оголосив про шестимісячному перемир’я (22 лютого 2008 року воно було продовжено) і реорганізації бойового крила садристов.

В кінці березня 2008 року іракський уряд в ультимативному порядку наказало бойовиків скласти зброю і спільно з американцями і англійцями приступило до спецоперації по ліквідації незаконних збройних з’єднань. Це було розцінено як одностороннє порушення перемир’я, і в більшості шиїтських міст розгорнулись вуличні бої, не прекращавшиеся до середини травня. У серпні 2008 року аль-Садр закликав своїх прихильників до роззброєння, проте відзначив необхідність збереження елітних бойових підрозділів, якщо США і союзники відмовляться залишати Ірак.

На місцевих виборах, що пройшли в Іраку в лютому 2009 року, прихильники аль-Садра зазнали поразки, набравши всього 9 відсотків голосів, у той час коаліція очолювана аль-Малікі заручилася підтримкою 37 відсотків іракців.