Ахмет Зогу

Фотографія Ахмет Зогу (photo Ahmet Zogu)

Ahmet Zogu

  • День народження: 08.10.1895 року
  • Вік: 65 років
  • Місце народження: фортеця Бургайет, Північна Албанія, Албанія
  • Дата смерті: 09.04.1961 року
  • Громадянство: Албанія
  • Оригінальне ім’я: Зоголли

Біографія

Ахмет Зогу (алб. Ahmet Zogu), при народженні отримав ім’я Ахмет Зоголли (8 жовтня 1895, фортеця Бургайет, Північна Албанія — 9 квітня 1961, Париж) — албанська державний діяч, у 1928-1939 король.

Мав звання полковника австрійської армії. У січні — листопаді 1920, грудні 1921 — грудні 1922 міністр внутрішніх справ Албанії. У грудні 1922 — лютому 1924 прем’єр-міністр (став ним за підтримки найбільшого землевласника Албанії Ш. Верладжи, з дочкою якого був заручений).

Під час Червневої революції 1924 втік в Королівство сербів, хорватів і словенців. За його підтримки та з допомогою загону російських емігрантів здійснив в Албанії державний переворот в грудні 1924 році і з цього часу став одноосібним правителем (при цьому порвав стосунки з колишнім заступником Верладжи), з січня 1925 в якості президента республіки, а 1 вересня 1928 знову обрані Установчі збори проголосили Зогу королем албанців під ім’ям Зог I Скандербег III. Дотримуючись авторитарних позицій, Зогу, як і повалений ним Фан Нолі, хотів здійснити модернізацію Албанії. Він домігся успіхів у боротьбі з бандитизмом і викорінення традицій кровної помсти, сприяв об’єднанню роз’єднаних племен шляхом строительствадорог, лікарень і шкіл, направляв студентів в європейські університети, створив систему адміністративного поділу, ввів відповідальність чиновників перед міністерством внутрішніх справ і використовував європейські зразки при розробці кодексів кримінального, цивільного та торгового права. Реформи вимагали фінансової підтримки і технічної допомоги, які Зогу отримував з Італії. У 1925 італійським компаніям були надані права на розробку родовищ корисних копалин, а перебував під італійським контролем Національний банк став випускати албанські гроші і виконувати функції казначейства. У Римі було засновано Товариство з економічного розвитку Албанії, яка фінансувала будівництво доріг, мостів та інших громадських об’єктів.

В 1926 році, після ослаблення положення Зогу в результаті потужного повстання на півночі, Італія стала надавати активний вплив на зовнішню політику Албанії. 27 листопада 1926 року в Тирані Італія і Німеччина підписали Договір про дружбу і безпеки (т. зв. 1-й Тиранського пакт)терміном на 5 років. У відповідності з договором обидві країни зобов’язалися зберігати політичне, юридичне і територіальний статус-кво Албанії і не підписувати політичні та військові угоди, що завдають шкоди інтересам іншої сторони. Через рік, 22 листопада 1927, був підписаний Договір про оборонний союз (т. зв. 2-й Тиранського пакт) строком на 20 років, після чого з Італії надійшло озброєння і прибутку інструктори для модернізації албанської армії, яка налічувала на той час 8 тис. осіб. Усупереч політичному та економічному тиску з боку італійців, у 1931 Зогу відмовився відновити 1-й Тиранського пакт. Через рік Зогу відхилив пропозицію про встановлення митного союзу з Італією і вислав багатьох італійських військових радників, а в 1933 закрив італійські школи. Маневри італійських військових судів поблизу Дурреса в червні 1934 не допомогли отримати нові концесії в Албанії. 19 березня 1936 було підписано ще одне угоди між Італією і Албанією, передбачала встановлення більш тісних фінансових і торговельних відносин. Натомість на списання заборгованостей за раніше виданим кредитом та надання нового позики (9 млн. албанських франків) і кредиту (в 3,5 млн. албанських франків), Албанія зобов’язалася повернути італійських військових радників та громадських інструкторів в державний апарат і армію. Італії надавалися нові нафтові і гірничорудні концесії, право на розвідку корисних копалин і спорудження ряду військових укріплень. Знімалися обмеження на ввезені в країну італійські товари. Курс на стабільний розвиток, проголошений Зогу в 1925 році, був перерваний у квітні 1939 року, після окупації Албанії Італією. Цьому передував фактично ультиматум з вимогою встановлення італійського протекторату над Албанією. Після окупації країни Зогу втік до Греції, потім переїхав до Лондона, а прем’єр-міністром окупаційного уряду був призначений його давній ворог Шефкет Верладжи.

Син Ахмета Зогу, Лека (нар. у 1939), що проживає в Південній Африці, оголосив себе «королем Албанії у вигнанні Лекой I».