Ахмед Цаліков

Фотографія Ахмед Цаліков (photo Ahmed Tsalikov)

Ahmed Tsalikov

  • Рік смерті: 1928
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Цаліков (справж. фам. Цалык-кати) Ахмед (Ахмет) Тембулатович (1882, Тверська обл.,- 1928). З родини осетина-мусульманина. У 1899 р. вступив на юриди. ф-т Моск. ун-ту’, брав участь у студенч. русі, в дек. 1905 — в рев. події у Владикавказі.

    Чл. РСДРП, меншовик. Піддавався арештам. Після поразки Рев-ції 1905-07 виступав у Владикавказі за скликання беспарт. робочого з’їзду і створення широкої класово-політ, орг-ції пролетаріату напередодні 5-го (Лондонського) з’їзду РСДРП (1907), за що зазнав критики з боку в. І. Леніна (див.: ПСЗ. Т. 15, с. 181, 182, 184). Співпрацював у меньшевист. виданнях •Наша Справа» (1906), «Відродження» (1908-09) та ін Координував діяльність Терсько-Дагестанського і Пн-Кавказького спілок РСДРП, Владикавказ. Кубанського і Армавірського к-тів РСДРП. пропагував ідеї нац. відродження мусульман. Напередодні 1-ї світ. воїни очолив мусульм. рух на Тереку. Автор книг видавець мийок. газ. «Суз» («Слово») (дек. 1915 — сент. 1916). Член бюро при мусульм. фракції 4-ї Держ. Думи. Напередодні Феєр. рев-ції 1917 пом. присяжного повіреного в Петрограді.

    Після Лют. рев-ції 1917 член Петротр. Ради РСД. Перед Брешемо. Центр, бюро зростав. мусульман, створеного 15 березня за ініціативою мусульм. депутатів 4-ї Держ. Думи для підготовки і проведення Всерос. з’їзду мусульман: підписав протест цього бюро проти заяви одного з його членів С. Н. Максудова (25 березня) на 7-му з’їзді партії кадетів про те, що мусульмани Росії підтримували і будуть підтримувати цю партію: у протесті стверджувалося, що, навпаки, після оголошення міністром іноземним грома. справ Брешемо. пр-ва кадетом П. Н. Милюковым курсу на продовження війни до переможного кінця мусульмани Росії не підуть за таким гаслом, що вони, захищаючи свободу Росії, не хочуть нести ганьба і приниження інших народів.

    На 1-му Всерос. мусульм. з’їзді в Москві (травень) обраний до Президії. Виступаючи з доповіддю про нац.-держ. устрій Росії, відхилив принцип конфедерації і федерації на основі терр. автономій, висловив упевненість в тому, що мусульмани не захочуть відділятися від Росії. На думку Цаликова, єдино прийнятною формою нац. самовизначення мусульман країни є нац.-культурна автономія. Резюмуючи, Цаліков сказав: «1) Росія повинна представляти децентралізовану, демокр. парламентарную республіку. 2) Культурно-нац. автономія мусульман Росії повинна бути гарантована конституцією країни як публічно-правовий інститут» (Цаліков А., Мусульмани Росії і федерація. Промови, виголошені на Всерос. мусульм. з’їзді в Москві 1-11 травня 1917 р., П., 1917, с. 24-25). 4 травня у доповіді про ставлення мусульман до війни запропонував резолюцію, в до-рій говорилося, що мусульмани протестують «проти империалистич. політики, де б і в чому б вона не виражалася», вітають

    «іст. звернення Петрогр, Ради РСД… до трудящих усього світу’, виступають за мир без анексій і контрибуцій, вважають заяву Брешемо. пр-ва від 27 березня про цілі війни першим кроком по шляху відмови від империалистич. прагнень старого дорев. пр-ва»: повинні бути опубліковані договори та угоди, укладені Росією з союзниками, і негайно анульовані ті з них, до-рие передбачають анексії території: необхідно «захищати Росії від всяких ворожих посягань і’ в ім’я війни за свободу нести в жертву всі наші сили і все наше надбання» (Цаліков А., Мусульмани Росії і війна. Промови, виголошені на Всерос. мусульм. з’їзді в Москві 1-11 травня 1917 r, П, 1917, с. 15). Ця резолюція була прийнята з’їздом одноголосно під бурхливі оплески Було також прийнято додаток Ц до резолюції по робочому питанню, в до-ром пропонувалося створити особливі робочу секцію «для повного формулювання політ, екон., нац. і религ. вимог робочих мусульман» (Рев-ція та нац. питання. Док-ти і мат-ли з історії нац. питання в Росії і СРСР в XX в», т. 3, М. 1930, с. 301). Очолив Всерос. мусульм. Рада (Міллі Шуро), утворений з’їздом для рук-ва і координації дій мусульман країни. Редактор газ. «Известия Всерос. Мусульм. Ради» (Петроград, червень — грудень. 1917).

    У зв’язку з вооруж. демонстрація 3-4 липня в Петрограді Виконає, к-т Міллі Шуро звернувся із закликом до мусульман Росії, закликаючи підтримати всіма засобами Брешемо. пр-во, не допустити його повалення. Одночасно Виконає, к-т Міллі Шуро підняв питання перед пр-вом про включення до його складу представників разл. народів, у т. ч. мусульман. Їх делегація вела переговори з кн. Р. Е. Львовим, розраховуючи отримати 2 міністерські посади (Цаліков намічався міністром без портфеля) у новому коалиц. пр-ве. Пропозицію було відхилено.

    На 2-му Всерос. мусульм. з’їзді в Казані (21 липня — 2 серп.) Цаліков, виступаючи з доповіддю про створення мусульм. фракції в майбутньому Учред. Собр., відзначив два намітилися на попередньому з’їзді течії в області політ, устрою Росії: «нац. федералісти, які опинилися в більшості, і прихильники демокр. республіки з автономією околиць»; говорив, що, незважаючи на прийняття низки резолюцій гострого політ, і соціального характеру, представники всіх верств «мусульм. населення, різних околиць і народностей» зберегли єдність, політ, виразом цієї єдності з’явився Міллі Шуро. Цаліков закликав мусульман до єдності у передвиборчій кампанії в Учред. Собр. («Мусульманська фракція в Учред. Собр. Мова А. Цаликова», Казань, 1917, с. 9, 10, 20-21).

    У відповідності з дорученням з’їзду підписав звернення до Брешемо. пр-ву з проханням задовольнити подання Нац. управління мусульман Внутр. Росії і Сибіру від 30 сент. У поданні повідомлялося, що на об’єднаному засіданні 3 з’їздів — 2-го Всерос. мусульманського, 1-го Всерос. мусульм. військового, Всерос. мусульм. духовенства — 22 липня в Казані була проголошена нац.-культурна автономія мусульман Внутр. Росії і Сибіру і було вирішено приступити до її здійснення. Під час корніловського виступу підписав звернення Міллі Шуро «До воїнів мусульманам армії і флоту» від 30 серп. із закликом не підкорятися Корнілову. На Демокр. нараді (сент.) Цаліков заявив від імені мусульм. групи, що виступає проти передачі влади Радам, за коаліцію всіх живих сил країни, за створення при Брешемо. пр-ве секретаріату за мусульм. справах на чолі зі статс-секретарем з правами тов. міністра, за створення Передпарламенту. Увійшов до складу Передпарламенту.

    «Пройшло п’ять… бурхливих місяців рев-ції,- писав Цаліков 20 сент. у передмові до видання своїх промов на 1-му Всерос. мусульм. з’їзді — І доводиться з сумом констатувати, що рев. демократія в проблемі розподілу народів Росії далеко не стала на шлях, який гарантує за народами право повного нац.-культурного і політ, самовизначення» (Цаліков А., Мусульмани Росії і федерація…, с. 3). У сер. листоп. обраний чл. Учред. Собр. (від Симбірської губ., за мусульм. списком).

    Коли в Уфі почало роботу Нац. збори мусульман Внутр. Росії і Сибіру (Міллі меджліс) 20 листоп. 1917 — 11 січ. 1918). Цаліков направив меджлісу (парламенту) телеграму з закликом встановити контакти з центр. Сов пр-вом. 1 груд. 1917 був запрошений в Смольний до І. в. Сталіну: під час розмови про взаємини між Сов. владою і мусульм. орг-ціями країни Цаліков заявив, що ставлення мусульман Росії до большевист. пр-ву виражено в його «Відкритому листі» (в к-ром заперечувалися роль і значення Окт. рев-ції) на адресу РНК (лист було опубл. у ряді тат. газет) і що з боку мусульман «таке одностороннє пр-во» не буде визнано (див.: Мухарямов М. До.. Великий Жовтень і нек-рие питання формування тат. соц. нації, Казань, 1989, с. 8-9). На засіданні меджлісу було відхилено пропозицію наркома у справах національностей Сталіна до Міллі Шуро про орг-ції Мусульм. комісаріату при Наркомнаце РРФСР та запрошенні Цаликова (крим Сталін був знайомий з с-д. орг-ції в Грузії) в якості комісара, за умови об’єднання Міллі Шуро з Мусульм. комісаріатом при Наркомнаце.

    Виступаючи 5 січ. 1918 на засіданні Учред. Собр. від імені мусульм. соц. фракції, Цаліков оголосив декларацію, в до-рій зазначалося, що Сов. влада, «прийняли енергійні заходи до ліквідації війни і корінної перебудови країни на засадах наближення до соц. строю, виявилася неспроможною перед особою тих колосальних завдань, які були поставлені перед нею об’єктивним ходом подій. З особливою ясністю неспроможність нової влади позначилася в області соціальної творчості та перебудови Росії на засадах справжнього визнання за всіма населяють її народами права на терр. і нац. культурне самовизначення»: РНК «виявився неспроможним забезпечити народам Росії вільний розвиток і здійснення ними всієї повноти нац. творчості. Мало того, ця політика в раді випадків ставала в вирішить, суперечність з гаслами великої зростав. рев-ції і несла народам Росії… меч граждою. війни, заграва пожеж і потоки крові». Декларація вимагала: негайно проголосити права людини і негайно втілити їх у життя у Зростав. Республіці, провести глибокі соц.-екон. перетворення з урахуванням нац.-екон., побутових, этнографич. і религ. особливостей, «з особливою силою позначаються», в місцевостях з переважно мусульм. населенням», знищити приватну власність на землю, передати її без викупу в руки всіх трудящих: ввести контроль над виробництвом за участю трудящих і органів держ. управління; не декларативно, а на ділі визнати Росію Федеративною Республікою вже освічених, а також утворюються знову штатів, таких, як «Поволжя», «Південний Урал», «Туркестанський» та ін., ‘а також права всіх народів Росії на формування нац. військових частин; визнати всю повноту влади за Учред. Собр. (див.: «Учред. Собр.», с. 57-59).

    В. І. Ленін при зустрічі з членами Учред. Собр. Ш. Манатовым і М. Вахитовым (згідно спогадам Манатова) 7 січ. розпитував про можливості залучити на бік Сов. влади Цаликова, після чого вони неск. раз розмовляли з Цаликовым, але Цаліков, за висловом Манатова, «не наважився брати участь разом з нами в створенні» комісаріату у справах мусульман Внутр. Росії при Наркомнаце РРФСР (див.: «Освіта Башкирської Авт. Сов. Соц. Республіки». Сб. док-тів і мат-лов, Уфа, 1959. с. 84).

    Після того як Міллі Шуро був розпущений за декретом Наркомнаца РРФСР від 22 травня 1918, Цаліков літа прибув в Осетію. На 4-му З’їзді народів Терека у Владикавказі (липень — сер.) обраний членом осет. фракції Терського Нар. Ради. В 1918 очолив меджліс гірських народів Кавказу в Тифлісі. У 1919 член делегації цього меджлісу, спрямованої з Тіфліса в Дагестан для рук-ва повстанням горців проти армії ген. А. В. Денікіна. Член Ради Оборони Дагестану (створений у окт.) для боротьби з Денікіним. Після перемоги Сов. влади в Грузії (февр. 1921) емігрував.