Адальберт Фальк

Фотографія Адальберт Фальк (photo Adalbert Falk)

Adalbert Falk

  • День народження: 10.08.1827 року
  • Вік: 72 роки
  • Дата смерті: 07.07.1900 року
  • Громадянство: Німеччина

Біографія

Прусський державний діяч. Був прокурором при різних прусських судах; разом з Ренні, Генріхом Симоном, Кохом і Грэфом склав «Ergänzungen und Erläuterungen der preussischen Rechtsbücher» (изв. під ім’ям «Fünfmännerbuch»).

У 1861 р. призваний на службу в міністерство юстиції в Берлін. У 1858-1861 і 1867-1882 рр. був членом прусської палати депутатів, у 1867 р. — членом установчих північнонімецького рейхстагу, в 1873-1882 р. — німецького рейхстагу. Спочатку (1858-1861) він входив до складу невеликої партії Матіса; після 1867 р. не належав ні до однієї партії, за винятком періоду 1878-1879 р., коли приєднався до імперської партії, і 1881-1882 р., коли приєднався до націонал-ліберальної партії, до якої він весь час був дуже близький.

За своїми поглядами був помірним лібералом, прихильником сильної державної влади, противником політичних зазіхань Католицької Церкви, прихильником об’єднання Німеччини і онімечуванням ненемецких елементів країни. Це спонукало Бісмарка, коли він вирішив вступити в боротьбу з католицьким духовенством і партією Центру (Deutsche Zentrumspartei), доручити Фалькові замість вилученого їм Мюлера пост міністра народної освіти та культів (січ. 1872). З тих пір його ім’я тісно пов’язане з історією культуркампфа.

Першим його ділом було проведення закону про державний контроль над школами (Schulaufsichtsgesetz), підготовленого ще Мюлером і підірвав вплив як католицької, так і євангелічної церкви на нижчі школи Пруссії. Потім при його найближчому участі були проведені травневі закони (див. Культуркампф); всі різкі поліцейські заходи проти католицьких духовних були прийняті або безпосередньо ним, або принаймні з його мовчазного схвалення. Точно так само він суворо переслідував польські школи. Разом з тим, однак, Ф. прийняв довгий ряд заходів для реформування як нижчого, так і вищої освіти Пруссії; кількість шкіл та інших навчальних закладів було значно збільшено, матеріальне становище вчителів піднято, вони зроблені більш незалежними від втручання влади. Таким чином, пам’ять Ф. пов’язана як із зростанням і поліпшенням народної освіти і зменшенням державного повновладдя по відношенню до вчителів, так і з грубим поліцейським свавіллям по відношенню до католицького духовенства.

У 1879 р., коли Бісмарк заради проведення своєї протекційної системи став потребувати підтримки центру, він пожертвував Фальком, якого замістив Путткаммером; у справі народного просвітництва настала реакція. Ф. прийняв активну участь у виборах до прусський ландтаг, відстоюючи свої погляди і протестуючи (в опублікованому в газетах листі) проти нового напряму уряду. У 1882 р. він отримав призначення на посаду голови судової палати у Гамі і склав з себе депутатські повноваження як в ландтазі, так і в рейхстазі.

Збори його промов («Reden, 1872-1879 р.», Берлін, 1880) залишилося незакінченим.