Абрам Слуцький

Фотографія Абрам Слуцький (photo Abram Slutskiy)

Abram Slutskiy

  • Дата смерті: 17.02.1938 року
  • Рік смерті: 1938
  • Громадянство: Росія

    Біографія

    Комісар держбезпеки 2-го рангу (1935). Член партії з грудня 1917 р. Народився в м. Парафіївка Борзнянського повіту Чернігівської губ. в сім’ї залізничного кондуктора. Навчався в гімназії в Андижані (Узбекистан), працював на бавовняному заводі.

    У 1916 р. був покликаний в армію, знаходився на Південно-Західному фронті. У серпні 1917 р. повернувся в Андижан. Учасник встановлення Радянської влади в Середній Азії. У 1918-1919 роках — член, заст. голови Андижанского повітового комітету РКП(б). Голова повітового ревтрибуналу. У жовтні 1919 — червні 1920 р. — член РВР Андижано-Ошського укріпрайону.

    З вересня 1920 р. співробітник Ташкентської ЧК; у 1921 р. голова Пишпекской повітової ЧК, начальник Пишпекского, Скобелевского, Андижанского повітових політбюро ЧК, начальник СОЧ Ташкентської, потім Ферганської обласних ЧК. З червня 1922 р. — голова Судової колегії і заступник голови Верховного трибуналу Туркестанської АРСР. Сянваря 1923 р. — відповідальний секретар 2-го міськкому (райкому) р. Ташкента. Закінчив екстерном юридичне відділення факультету суспільних наук Середньоазіатського університету.

    З червня 1923 р. в Москві. Голова військового трибуналу 2-го стрілецького корпусу Московського ВО; в 1925-1926 рр. — голова ревізійної комісії Госрыбсиндиката ВРНГ СРСР. З червня 1926 р. працював в Економічному управлінні ОГПУ: помічник начальника, начальник 6-го відділу, з грудня 1927 р. — начальник 1-го відділення, одночасно з грудня 1928 р. — начальник 2-го відділення, з липня 1929 р. — помічник начальника ЕКУ. Брав участь у розслідуванні «Шахтинської справи» (1928).

    З січня 1930 р. у зовнішній розвідці — помічник, з серпня 1931 р. — заст. начальника ІНО ОГПУ. В 1931-1933 рр. — головний резидент ІНО по країнах Європи. Під прикриттям посади співробітника торгпредства СРСР в Берліні виїжджав у спецкомандировки, в т. ч. в США, особисто брав участь у спеціальних операціях у Німеччині, Іспанії, Франції, Швеції. Після утворення в липні 1934 р. НКВС до своєї смерті обіймав посаду заст. начальника, з травня 1935 р. — начальника ІНО/ 7-го відділу ГУДБ НКВС. Одночасно з березня 1936 р. був членом Військово-технічного бюро при Комісії оборони, з травня 1937 р. — Комісії ЦК ВКП(б) по закордонних відрядженнях.

    Нагороджений 2 орденами Червоного Прапора (1928, 1930), 3 знаками «Почесний працівник ВЧК-ГПУ», іменною зброєю.

    17 лютого 1938 р. раптово помер від гострої серцевої недостатності на прийомі у 1-го заст. наркома внутрішніх справ СРСР М. П. Фриновський. Похований на Новодівичому кладовищі. Заарештований у 1938 р. колишній начальник відділу оперативної техніки НКВС М. С. Альохін показав, що Слуцький був отруєний ним шляхом ін’єкції ціаністого калію при сприянні Фриновський і заст. наркома Л. М. Заковського. Заарештований у 1939 р. колишній нарком внутрішніх справ СРСР М.І. Єжов підтвердив цей факт. На думку П. А. Судоплатова, Слуцький помер природною смертю.

    У 1939 р. Слуцький був посмертно виключений з ВКП(б) як «ворог народу».