Леон Панетта

Фотографія Леон Панетта (photo Leon Panetta)

Leon Panetta

  • День народження: 28.06.1938 року
  • Вік: 78 років
  • Місце народження: Монтерей, штат Каліфорнія, США
  • Громадянство: США

Біографія

Директор Центрального розвідувального управління США з лютого 2009 року. До цього з 1997 року займався неурядової діяльністю, зокрема, очолював власний Інститут громадської політики Леона і Сільвії Панетта. У 1994-1997 роках керував адміністрацією президента США Білла Клінтона, в 1976-1993 роках був членом Палати представників Конгресу США. У 1970-1971 роках працював помічником мера Нью-Йорка, а в 1969-1970 роках був керівником управління по захисту цивільних прав при міністерстві охорони здоров’я, освіти і соціального забезпечення США.

Леон Едвард Панетта народився 28 червня 1938 року в Монтереї, штат Каліфорнія. Батьки Леона були іммігрантами з Італії і володіли спершу рестораном, а потім ферму, на якій працював і їх син. Після того, як Панетта закінчив школу в 1956 році, він вступив в Університет Санта-Клара, де в 1960 році отримав диплом бакалавра політичних наук з відзнакою (magna cum laude), а в 1963 році, після закінчення юридичної школи університету, йому було присвоєно ступінь доктора юриспруденції. У 1964-1966 роках (за іншими відомостями — в 1963-1965 роках) Панетта проходив службу в армії завершив її у званні старшого лейтенанта і отримав Заохочувальну медаль за службу в сухопутних військах (Army Commendation Medal).

У 1966-1969 роках Панетта був помічником каліфорнійського сенатора Томаса Качела (Thomas H. Kuchel), заступника лідера республіканської меншості в Сенаті США. У 1969 році Панетта працював спеціальним помічником керівника міністерства охорони здоров’я, освіти та соціального забезпечення (Health, Education and Welfare Department), а потім очолив підпорядковане міністерству управління захисту цивільних прав (U. S. Office for Civil Rights). При цьому він відкрито наполягав на обов’язки урядових органів надати рівні прав представників усіх рас на навчання в освітніх установах і вже в 1970 році під тиском консерваторів був змушений покинути міністерство. У 1971 році Панетта опублікував книгу «Bring Us Together», що розповідає про його роботу в управлінні.

У 1970-1971 роках Панетта був помічником мера Нью-Йорка республіканця Джона Ліндсея (John Lindsay) і відповідав за його взаємодію з владою штату і федеральними властями. У 1971 році Панетта намагався домогтися незалежності міської адміністрації від влади штату Нью-Йорк шляхом надання місту Н

ью-Йорку статусу 51-го штату, але його ідея не була реалізована, і через деякий час він подав у відставку. В тому ж 1971 році Панетта перейшов в Демократичну партію США, що було викликано посиленням позицій консерваторів в Республіканській партії.

Потім Панетта повернувся до Каліфорнії, де в 1971-1976 роках займався юридичною практикою разом зі своїм братом в компанії Panetta, Thompson & Panetta. У 1972 році Панетта став одним із засновників Монтерейского юридичного коледжу.

У 1976 році Панетта переміг на виборах в Палату представників Конгресу США республіканського кандидата Барта Тэлкотта (Burt L. Talcott) набравши 53 відсотки голосів, і з 1977 року засідав в Конгресі протягом восьми термінів. Зазначалося, що під час передвиборної кампанії 1976 року Панетта позиціонував себе не як ліберал, а як поміркований демократ, і це дозволило спостерігачам зробити висновок, що в ньому багато що залишалося від республіканця.

З 1979 по 1985 рік Панетта входив у комітет по бюджету Палати представників але в 1984 році програв вибори голови цього комітету. У 1989 році Панетта все ж очолив цей комітет і залишався його головою аж до 1993 року. В період роботи в Палаті представників він також входив до комітети з сільського господарства та адміністрації, в особливий комітет з проблем голоду (Select Committee on Hunger) та низки інших комітетів. Панетта був автором «Акта щодо запобігання голоду» (Hunger Prevention Act) 1988 року. Він також виступав за право жінок на аборт і висловлювався проти скасування смертної кари. У 1980-ті роки Панетта голосував проти всіх військових ініціатив президента США Рональда Рейгана (Ronald Reagan).

У 1993 році Панетта покинув Палату представників і очолив управління з менеджменту та бюджету в адміністрації нового президента США Біл

ла Клінтона. У 1994-1996 роках (за іншими відомостями, до січня 1997 року) був главою адміністрації Білого дому. Одним із суттєвих досягнень Панетти в цей період стало успішне проведення складних переговорів щодо бюджету в 1996 році. Крім того, спостерігачі відзначали, що Панетта істотно скоротив кількість тривалих нарад, що значною мірою обмежило доступ чиновників до Клінтона, але звільнило тому час для роботи над ключовими проблемами.

Протягом подальших одинадцяти років Панетта займався переважно громадською діяльністю. З 1997 року Панетта разом зі своєю дружиною Сільвією очолював позапартійний Інститут громадської політики Леона і Сільвії Панетта (Leon & Sylvia Panetta Institute for Public Policy) при Університеті штату Каліфорнія в Монтерей-Бей. Тоді ж Панетта отримав посаду професора в Університеті Санта-Клара. У 1997-2003 роках Панетта входив до ради директорів Нью-йоркській фондовій біржі.

У 2000 році Панетта став одним із засновників спеціальної неурядової організації Pew Oceans Commission, яка займалася проблемами, пов’язаними з підтриманням екології в морях і океанах — проблемами надмірної лову риби, розвитку прибережних територій, збереження морського життя. З 2005 року Панетта був одним зі співголів неурядової комісії з питань морської політики Joint Ocean Commission Initiative, фактично об’єднала Pew Oceans Commission та відповідне державне відомство — комісію США з морської політики (U. S. Commission on Ocean Policy).

У 2003 році ім’я Панетти було названо серед можливих демократичних кандидатур на виборах губернатора Каліфорнії але сам він незабаром заявив про відмову від участі в кампанії (перемогу на цих виборах здобув кандидат від республіканців відомий актор Арнольд Шварцен

еггер).

У березні 2006 року Панетта увійшов в сформовану Білим домом двопартійну експертну групу з Іраку (Iraq Study Group), яка випустила в кінці 2006 року доповідь, рекомендував адміністрації президента США Джорджа Буша-молодшого поміняти політику щодо Близького Сходу, почавши переговори з Сирією та Іраном і скоротивши американську військову присутність в Іраку.

Під час кампанії з виборів нового президента США, до проведення перших демократичних праймеріз, Панетта підтримував Хілларі Клінтон, однак у лютому 2008 року розкритикував її команду, зокрема, за недооцінку іншого претендента від Демократичної партії Барака Обами. 5 січня 2009 року стало відомо, що Обама, обраний до того часу президентом США, але ще не вступив на посаду, вирішив висунути кандидатуру Панетти на посаду директора Центрального розвідувального управління (ЦРУ). Обама офіційно оголосив про це через чотири дні, назвавши Панетту і кандидата на посаду директора національної розвідки Денніса Блера зразками чесності, відзначивши їх великий досвід. Журналісти і багато чиновники, проте, висловили подив з приводу вибору Обами, зазначивши, що у Панетти немає необхідного досвіду в розвідці і зовнішній політиці. При цьому, правда, його призначення експерти пояснювали необхідністю реформування ЦРУ а в якості одного з достоїнств кандидатури Панетти вказували на те, що його діяльність не була пов’язана з політикою ЦРУ при попередньому президенті США Буша-молодшого. 12 лютого 2009 року Сенат США затвердив Панетту в якості директора ЦРУ. На наступний день, після принесення присяги, 70-річний Панетта змінив на посту Майкла Хейдена і став наймолодшим директором ЦРУ, який вступив на цю посаду.

У Панетти є дружина Сільвія Марі Вэрни (Sylvia Marie Varni), троє синів і кілька онуків.