Хасан Фатхі

Фотографія Хасан Фатхі (photo Hasan Fanhi)

Hasan Fanhi

  • День народження: 23.03.1900 року
  • Вік: 89 років
  • Місце народження: Олександрія, Єгипет
  • Дата смерті: 30.11.1989 року
  • Громадянство: Єгипет

Біографія

Єгипетський архітектор.

Закінчив Каїрський університет (1926). Почав проектувати і будувати в 1930-е рр., використовуючи цеглини з необпаленої глини і саман.

Світова популярність прийшла до нього після реалізації в 1945-1948 рр. проекту по перенесенню села Шейх-Абд-ель-Гурна на нове місце. Село була розташована безпосередньо над староєгипетськими похованнями, і уряд прийняло рішення про переселення її жителів, але не мав грошей на це чи не бажав їх виділяти. Фатхі спроектував нове село з невипаленої глини, причому запропонував мешканцям самостійно побудувати собі будинки у відповідності з потребами і побажаннями кожної сім’ї, протягом трьох сезонів виїжджаючи в село і консультуючи жителів за проектами і технології. За власним рішенням Фатхі були побудовані ринок, мечеть, школа, він також особисто побудував будинок в якості зразка. І хоча Нова Гурна так і не була добудована і заселена — проект мав широку європейську пресу[1]. Ідеї цього проекту Фатхі розвинув і докладно виклав у книзі «Проектувати разом з народом» (фр. Construire avec le peuple; 1970, англійський переклад під назвою «Архітектура для бідних», англ. Architecture for the Poor; 1973).

У 1949-1952 рр. Фатхі керував відділом будівництва шкіл в Міністерстві освіти Єгипту. У 1954 р. Фатхі очолив архітектурне відділення Факультету мистецтв Каїрського університету, проте вже в 1957 р., посилаючись на бюрократичні перешкоди в реалізації своїх планів, покинув Єгипет, деякий час працював у групі архітекторів під керівництвом Константіноса Доксиадиса, яка розробляла принципи экистики, проектував в Індії, Пакистані, Африці. Повернувшись в Єгипет у 1963 р., Фатхі багато співпрацював з різними міжнародними організаціями і реалізував у результаті близько 160 архітектурних проектів. Серед отриманих ним міжнародних нагород — Премія Бальцана (1980).