Алвар Аалто

Фотографія Алвар Аалто (photo Alvar Aalto)

Alvar Aalto

  • День народження: 03.02.1898 року
  • Вік: 78 років
  • Місце народження: Куортан (центральна Фінляндія), Фінляндія
  • Дата смерті: 11.05.1976 року
  • Громадянство: Фінляндія

Біографія

Аалто ввів в зодчество Фінляндії авангардний стиль, що утвердився на тлі панували тут до сих пір модерну і класицизму (останньому він віддав данину в ранніх своїх речах).

ААЛТО, АЛВАР (Aalto, Alvar) (1898-1976), фінський архітектор, представник функціоналізму, близького органічної архітектури.

Народився в Куортане (центральна Фінляндія) 3 лютого 1898 року в родині інженера-геодезиста. Заняття в Політехнічному інституті Гельсінкі були в 1918 перервані війною за незалежність країни (або «фінської громадянської війною»), в якій Аалто взяв активну участь на стороні «білофінів». Отримавши диплом архітектора (1921), працював у Ювяскюля та Турку. Переїхавши в 1933 році в Гельсінкі, організував свою власну фірму «Артек» (1935). У 1924 одружився на Айно Марсіо, теж архітектора за фахом, яка була його постійним співавтором аж до своєї смерті в 1949 році.

Елегантна чистота його функционалистской манери чітко визначилася у будівлях редакції газети «Турун Саномат» в Турку (1927-1929), туберкульозного санаторію в Паймио (1928-1933) і міської бібліотеки в Вийпури (нині Виборг; 1930-1935). Аалто ввів в зодчество Фінляндії авангардний стиль, що утвердився на тлі панували тут до сих пір модерну і класицизму (останньому він віддав данину в ранніх своїх речах). Строгість ліній і просторових композицій з’єдналася в цих трьох етапних будівлях з поетичним дотепністю ключових конструкцій і образів, тонко враховують специфіку місцевого ландшафту. Одним з таких подібних акцентів став хвилеподібний дерев’яний стелю виборзькій бібліотеки; хвиляста курватура, зорово зв’язує стіни і інші елементи будівлі з навколишньою природою, з роками перетворилася на характерну прикмету «фірмового стилю» Аалто. Іншими прикметами стали свобода внутрішніх просторів, що розгортаються в основному в горизонтальній площині, і постійне поєднання залізобетону і скла з більш традиційними матеріалами типу дерева, каменю та цегли. Завдяки всьому цьому функціональна архітектура Аалто стала повною мірою архітектурою органічної, представляючи собою європейський (і більш стриманий) аналог творчості Ф. Л. Райта. Знаменно, що і первинні задуми майстра, пронизані внутрішнім романтизмом, народжувались не на креслярської дошці, а з вільних ескізів, деколи брали вид барвистих абстракцій.

Зміцнив свою репутацію, спроектувавши фінські павільйони для всесвітніх виставок у Парижі (1937) і Нью-Йорку (1939-1940). Отримавши звання професора Массачусетського технологічного інституту (Кембридж, США), у 1940-1947 працював в основному в США. Серед його повоєнних надзвичайно численних будівель виділяються Громадський центр у Сяюнатсало (1950-1952), Педагогічний інститут у Ювяскюля (1952-1957), комплекс Політехнічного інституту в Отаніємі (1954-1969) і палац «Фінляндія» в Гельсінкі (1967-1971). Будував також у США,ФРН, Франції, Італії, Ірані та інших країнах. Проявив себе і як чудовий, екологічно чуйний містобудівник: особливо при зведенні целюлозного комбінату в Суниле і прилеглого робочого селища (1936-1939; 2-я черга 1951-1954). Радикально модернізував вигляд церковної будівлі, просторово розкривши його до природи (церква в Вуоксенниске, 1956-1958; та ін). По-своєму архетипическими для скандинавського способу життя стали спроектовані ним заміські вілли (вілла «Майреа» в Нормарку, 1938-1939; та ін). Аалто (починаючи з робіт по меблюванню санаторію в Паймио) стояв і біля витоків сучасного фінського дизайну.

Обіймав посади президента Союзу фінських архітекторів (1943-1958) і президента Академії Фінляндії (1963-1968).

Помер Аалто в Гельсінкі 11 травня 1976. Спроектований Аалто Художній музей в Ювяскюля (збудований у 1973) пізніше був присвячений пам’яті зодчого.