Віктор Сергачев

Фотографія Віктор Сергачев (photo Viktor Sergachev)

Viktor Sergachev

  • День народження: 24.11.1934 року
  • Вік: 78 років
  • Місце народження: Борзя, Східно-Сибірський край, Росія
  • Дата смерті: 26.02.2013 року
  • Громадянство: Росія

Біографія

Радянський актор театру і кіно, режисер, народний артист РРФСР. Один із засновників театру ‘Сучасник’.

Народився Сергачев на станції Борзя в Читинській області (територія нинішнього Забакайльского краю); батьки його були робочими. Успішно закінчивши школу, Сергачев поступив в школу-студію при МХАТ, курс Павла Володимировича Массальского; провчився він там до 1956-го. Після закінчення школи-студії Сергачев влаштувався в Центральний театр Радянської Армії; втім, затримався він там лише сезон. Вже через рік Сергачев пішов з театру і разом з Олегом Єфремовим заснував театр «Сучасник’.

На сцені театру ‘Сучасник’ Єфремов, Сергачев та їхні товариші – Євген Євстигнєєв, Галина Волчек, Олег Табаков, Ігор Кваша – намагалися відновити норми і ідеали класичного Мхату.

У 1971-му Єфремов пішов з ‘Сучасника’; в останньому його спектаклі – нової версії чеховської ‘Чайка’ – в деякій мірі відбився цілий ряд внутритеатральных конфліктів. Після відходу Єфремова театр деякий час перебував у досить хиткому положенні; багато критики пророкували йому практично гарантоване закриття. Прогнози не збулися – у 1972-му на чолі театру стала Галина Волчек, після чого у ‘Сучасника’ буквально відкрилося друге дихання.

Сергачев працював в «Современнике» до 1971-го; за цей час він встиг зіграти в цілому ряді великих вистав – зразок ‘Сірано де Бержерак’, ‘день’, ‘Голий король’ і ‘Декабристи’ – і спробувати себе в якості режисера.

У 1971-му Віктор Миколайович перебрався з ‘Сучасника’ у МХАТ імені Горького; там він деякий час займався виключно акторською діяльністю. Список п’єс, у яких зіграв Сергачев, поповнився ще низкою досить відомих назв на кшталт ‘Горі від розуму’, ‘Борис Годунов’, ‘Чайка’, ‘Дядя Ваня’, ‘Біла гвардія’. Перший свій спектакль – ‘Злочин і покарання’ – на сцені Мхату Сергачев поставив лише в 1996-м. до Речі, у власному виставі Віктор Миколайович зіграв відразу дві ролі – автора і Порфирія Порфировича.

На кіноекрані Сергачев дебютував ще будучи студентом школи-студії МХАТ, в 1954-м; саме тоді йому довелося зіграти епізодичну роль у фільмі ‘Зброя’. Після дебюту Віктор Миколайович довгий час не повертався в кіно; дійсно активно зніматися Сергачев почав лише в 1962-м. В 1973-му акторові довелося знову зіграти у фільмі ‘Зброя’ – трехсерийной телевізійній екранізації вже знайомої Сергачеву повісті Анатолія Рибакова.

Спочатку Віктору Миколайовичу діставалися ролі малозначні; першу велику роль він отримав лише в 1987-м. У загальній складності за свою кінокар’єру Сергачев зіграв більше 80 ролей; особливо слід згадати його роботи в «Три тополі на Плющисі’, ‘Ця весела планета’, ‘Мертві душі’, ‘Три товстуни’, ‘Людина-невидимка’ і ‘Троцький’.

Звання Заслуженого артиста РСФРС Сергачев отримав в 1970-м; у 1989-му йому дали звання Народного артиста РРФСР. 23 жовтня 1998-го Сергачев отримав за свою плідну діяльність на театральній ниві Орден Дружби; 13 лютого 2006-го, йому вручили Орден Пошани – за всю ту ж плідну діяльність і численні заслуги в області культури і мистецтва.

26-го лютого 2013-го Віктор Миколайович Сергачев помер в НДІ імені Скліфосовського; причиною смерті став розрив аорти. Вдова артиста розповідала, що Віктор Миколайович багато курив і страждав від проблем з судинами; подію, проте, стало для неї і для двох дочок Сергачова – Ольги та Віри – справжнім шоком. На момент смерті Сергачеву було 79 років.