Ванесса Редгрейв

Фотографія Ванесса Редгрейв (photo Ванесса Редгрейв)

Ванесса Редгрейв

  • День народження: 30.01.1937 року
  • Вік: 80 років
  • Місце народження: Лондон, Великобританія
  • Громадянство: Великобританія

Біографія

Героїні Редгрейв завжди значні. Ймовірно, саме тому в її акторському списку кілька царствених персон: королева Гиневра («Камелот», 1967), Марія Стюарт («Марія, королева шотландців», 1972), царівна Софія в телесеріалі «Петро Великий» (1986).

Ванесса Редгрейв народилася 30 січня 1937 р. в Лондоні.

Дочка відомого англійського актора сера Майкла Редгрейв, Ванесса не збиралася стати актрисою, її мрією був балет. Однак заняття танцем довелося припинити: високий зріст, великі руки й ноги закрили їй дорогу на балетну сцену.

Лондонську школу музики і драми Редгрейв закінчила як драматична актриса дебютувала на сцені в 1957 р. На наступний рік вона вже знімалася у своєму першому фільмі «Під маскою», граючи дочка персонажа, чию роль виконував її власний батько, Майкл Редгрейв.

На початку 60-х рр. Редгрейв присвячувала себе виключно театру, виступаючи в складі Королівської шекспірівської трупи.

Екранна популярність пр

йшла до неї після фільму «Морган: гарна нагода для лікування» (1966, премія 19-го МКФ в Канні).

Зіркою європейського масштабу вона стала в 1967 р. після показу на фестивалі 1967 р. знятої в Лондоні картини М. Антоніоні «Blow Up» («Фотозбільшення»).

Ця лінія одержала розвиток у фільмі К. Рейсу «Айседора» (премія 22-го МКФ в Канні в 1969 р.). Тут змогли проявитися і юнацьке захоплення балетом, і політичні симпатії актриси — трактування образу Айседори Дункан як «першої хіппі», що кидає виклик суспільству, виявилася дуже співзвучна настроям, що охопила ліву інтелігенцію в 60-і рр ..

Сама Редгрейв також не залишилася в стороні від політичної діяльності. Вона безуспешнопыталась пройти в парламент від троцькістської «Революційної робочої партії», яка підтримувала палестинських терористів і лівійського лідера Каддафі. Стала продюсером і сценаристом д/ф «Палестинець» (1978).

Премію «Оскара» в 1978 р. вона отримала за номінацію «Краща жіноча роль другого плану» за фільм «Джулія» (1977, реж. Ф. Ціннеман), знятий по автобіографічній новелі Ліліан Хеллман. За роль у фільмі «Виграючи час» була нагороджена премією «Еммі», щороку відзначає кращі американські телевізійні роботи року.

Героїні Редгрейв завжди значні. Ймовірно, саме тому в її акторському списку кілька царствених персон: королева Гиневра («Камелот», 1967), Марія Стюарт («Марія, королева шотландців», 1972), царівна Софія в телесеріалі «Петро Великий» (1986).

З віком у поєднанні мужності і жіночності перший елемент став переважати, що дозволило актрисі зіграти транссексуала в обох іпостасях в телефільмі «Друга спроба» (1986).

Особисте життя Ванесси була, однак, сповнена чисто жіночих пристрастей. Шлюб з режисером Т. Річардсоном розпався у 1967 р. через його захоплення Жанною Моро. Тоді ж у світській хроніці нашумів роман Редгрейв з Франко Неро, які виконували роль Ланселота в «Камелоті». З більш пізніх її захоплень найбільш відомий один із Джеймсів Бондів — Тімоті Долтон.

Дві дочки Ванесси — Наташа і Джоелі Річардсон — актриси. Син — Карло Неро.