Світлана Світлична

Фотографія Світлана Світлична (photo Svetlana Svetlichnaya)

Svetlana Svetlichnaya

  • День народження: 15.05.1940 року
  • Вік: 76 років
  • Місце народження: Гюмрі, Вірменської РСР, Росія
  • Громадянство: Росія

Біографія

В історію вітчизняного кінематографа Заслужена артистка РРФСР (1974) Світлана Світлична увійшла і як одна з найбільш популярних кінозірок 1960-1970-х років. Навіть ті глядачі, хто і тоді рідко ходив у кіно, добре знають, принаймні, дві її ролі — підступну спокусницю з фільму «Діамантова рука» (1969) і милу сором’язливу німкеню Габі, закохану в Штірліца з фільму «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973).

Народилася в місті Ленінакані Вірменської РСР. Батько — Світличний Афанасій Михайлович. Мати — Золотарьова Марія Федорівна. Чоловік — Івашов Володимир Сергійович, (1939-1995). Сини — Олексій (1961 р. нар.) і Олег (1972 р. нар.).

Під час війни сім’я якийсь час жила в районному центрі Коломак Харківської області, потім перебралася в місто Охтирку Сумської області. Там Світлана пішла в 1-й клас (на стіні школи зараз висить дошка, на якій написано, що тут навчалася актриса Світлана Світлична).

Її батько був військовим. Поки Світлана вчилася в школі, сім’я ніде довго не затримувалася, слідуючи за батьком до місця його служби. Жили на Україні і в Австрії. Десятирічку Світлана закінчувала в Прибалтиці, в місті Советске Калінінградській області. Мама дуже любила брати участь в художній самодіяльності, грала у виставах в Будинку офіцерів, робила подання до Нового року, до Дня Перемоги. Вона мріяла, щоб дочка стала актрисою. Мама була творчою особистістю. Вона вміла підтримувати свій неповторний стиль, привертаючи загальну увагу елегантністю одягу та зачіски. Ніхто не підозрював, що вбрання вона вигадувала сама, а зачіски були зроблені руками Світлани. Коли Світлана закінчила школу, мама купила їй квиток, посадила на поїзд і відправила в Москву. Там Світлана надійшла у ВДІК, майстерню Михайла Ромма. Світлана вважає, що якби не мамина допомога, то могло б скластися інакше: пішла б в медичний, або в математичний, або в фізкультурний, а може бути стала б перукарем — їй подобалося робити зачіски.

У Вдіку С. Світлична була улюбленою ученицею Михайла Ілліча Ромма. Тоді у Ромма був об’єднаний режисерсько-акторський курс. Разом зі Світланою вчилися Валерій Носик, Жанна Прохоренко, Галина Польських, Андрон Кончаловський, Андрій Смирнов… На студентській сцені вона зіграла Елізабетт Проктер в «Салемском процесі», Катюшу Маслову в «Воскресінні», Мар’янку в «Козаках»…

У кіно дебютувала у відомого режисера Тетяни Ліознової у кінострічці «Їм підкоряється небо», де грала разом з Миколою Рибніковим і Євгеном Євстигнєєвим. І надалі в кіно були яскраві ролі і епізоди в картинах «Сімнадцять миттєвостей весни» (Габі), «Діамантова рука» (Ганна Сергіївна), «Непідсудний» (Віка), «Отець Сергій» (прізвища Світличної в титрах не виявилося, цей момент режисер хотів вирізати, але потім все-таки залишив). Актриса мріяла про більше — про Анні Кареніній, Наташі Ростової, чеховських і тургенєвських героїнь, але вони, на жаль, проходили повз…

Тим часом в її киносудьбе відбувалися прикрі речі: багато років пролежав «на полиці» картини, де були чудові ролі Світлани: «Любити» (режисер М. Калік), радянсько-угорська кінострічка «Тримайся за хмари», в якій у Світличної була головна, дуже виграшна роль — міс Міллі Виммерфорд, радянська розвідниця. Разом з нею у фільмі знімалися знаменитий угорський актор Іван Дарваш, Гуннар Цілінскій з Латвії, Андрій Миронов, Василь Шукшин… В Угорщині картина пройшла з великим успіхом, актрису дізнавалися в готелі, на вулицях.

Із-за стану здоров’я їй довелося відмовитися від головної ролі у фільмі Сергія Герасимова «Любити людину». Після її вимушеної відмови від ролі Світличну не знімали в кіно цілих 10 років… Це було, за словами актриси невимовно важкий час, але рятували сім’я, діти.

Зі своїм чоловіком, відомим кіноактором, Народним артистом Росії Володимиром Ивашовым, Світлана познайомилася в інституті, після фільму «Балада про солдата», де він зіграв головну роль і здобув світову популярність. У Вдіку вони опинилися на одному курсі. На знімальному майданчику подружжя зустрілися всього двічі. Спочатку в короткометражці «Тітка з фіалками» з альманаху «Юність» (1964), де у Світличної була лірична роль, а у Івашова — роль студента Володі, сноба і стиляги (саму Тітку з фіалками зіграла Ніна Сазонова). Потім — в «Герої нашого часу», в новелі «Тамань».

Разом з Володимиром Ивашовым вона працювала в Театрі-студії кіноактора. Протягом 3 років вони грали у виставі «Біси» за романом Ф. Достоєвського, поставленому режисером В’ячеславом Спесивцевым. У ньому були зайняті Майя Булгакова, Нонна Мордюкова, Тетяна Конюхова, Наталя Белохвостикова… Світлична грала Марію Тимофіївну Лебядкину, хромоножку, Івашов — Ставрогіна. Було сыграно98 вистав.

В історію вітчизняного кінематографа Заслужена артистка РРФСР (1974) Світлана Світлична увійшла і як одна з найбільш популярних кінозірок 1960-1970-х років. Навіть ті глядачі, хто і тоді рідко ходив у кіно, добре знають, принаймні, дві її ролі — підступну спокусницю з фільму «Діамантова рука» (1969) і милу сором’язливу німкеню Габі, закохану в Штірліца з фільму «Сімнадцять миттєвостей весни» (1973). Творчий рахунок Світличної — це десятки фільмів, робота з видатними режисерами вітчизняного кінематографа — Т. Ліознової, М. Хуциевым, Р. Данелія, С. Говорухіним, С. Ростоцьким… найвідомішими були ролі у фільмах: «Мені двадцять років» (1965, Світлана), «Кухарка» (1966, Павич), «Герой нашого часу» (1967, Ундіна), «Непідсудний» (1969, Вика), «Місце зустрічі змінити не можна» (1979, Надя), епізоди популярних комедіях — «Тридцять три», «Ти — мені, я — тобі». У 1996 році Світлична знялася у фільмі молодого режисера-дипломника Олександра Хрякова «Будинок на камені».

Світлана Панасівна дуже любить живе спілкування з глядачем. Зараз у актриси буває безліч творчих зустрічей в містах Росії, Україні, Білорусії, а також виступи у військових частинах, участь у телевізійних програмах. У вільний час вона любить готувати екзотичні страви та пригощати гостей. Як талановитий дизайнер вміє створювати гарний одяг, головні убори.

Живе і працює в Москві.